Заклик Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до вірних та всіх людей доброї волі продовжувати безперервну молитву і піст за мир в Україні

Дорогі в Христі! Упродовж останніх місяців Українська Держава та наш народ переживають чи не найважчий період свого буття в новітній історії. Ми всі є свідками, а багато з нас і учасниками швидких суспільних перемін, що часто супроводжуються драматичними чи навіть трагічними подіями. Однак, свідомі того, що немає нічого випадкового, за всім стоїть Господь, ми відчуваємо, що ці переміни сповнені надії, бо є провісниками народження, хоч і болісного, нової України. Поступово вмирають залишки радянського способу життя та приходить усвідомлення дійсної незалежності нашої країни. Перед обличчям новітніх небезпек народ України єднається у своїй готовності захищати Вітчизну, відстоювати її соборність та право кожного громадянина жити у вільній, демократичній та європейській державі. У Святому Письмі ми знаходимо чимало описів драматичних моментів в історії Божого народу. Не один раз ізраїльтянам доводилося навіть зі зброєю в руках відстоювати право жити в обітованій, Богом даній землі. Утім, усі блага, які Господь дарував своєму народові, не були здобутками людини – її сили, багатства, політичної потуги чи союзів із могутніми сусідами. Усі перемоги над ворогами були виявом Божої могутності, свідченням того, що то сам Господь перемагає через зусилля своїх людей. Пригадаймо перемогу Давида на Голіятом (пор. 1 Сам. 17) чи ассирійську навалу на Єрусалим за часів царя Ахаза (пор. Іс. 7). Усвідомлюючи могутнє Боже втручання в хід історії свого народу, пророк Ісая виголошує: «Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, Він – моє спасіння!» (Iс. 12, 2). Подібний духовний досвід здобула кожна віруюча людина в Україні, яка, стоячи останніми місяцями в пості і молитві перед Божим обличчям, благала в Господа допомоги та заступництва перед силами зла, що опанували наш край. Початок оновлення влади в нашій державі, президентські вибори, які показали консолідацію українського суспільства і здатність народу брати на себе відповідальність за своє майбутнє, збереження міжрелігійного та міжнаціонального миру в країні – усе це плід вислуханих Богом молитов, прояв сили Покрову над нами Пресвятої Богородиці, посвяту України якій ми відновили 6 квітня цього року. Словами Літургії Івана Золотоустого складімо сьогодні подяку Господеві за всі дари, які ми в цей час від Нього отримали – «явні і неявні, знані і незнані». У нашому стоянні перед Божим обличчям ми не самі. У молитві з нами єднається Святіший Отець Франциск, з нами солідаризуються християни в усьому світі, мільйони людей доброї волі різних народів і віровизнань. Складаємо сердечну подяку всім молільникам, які невпинно підносять свої руки до Господа, благаючи Його про вільну і соборну Україну, за мир і краще майбутнє для її дітей. Перед нами сьогодні стоїть багато нових викликів. Шлях до миру і оновлення країни ще не пройдений до кінця. Сили темряви ще не відступили з нашої землі, навпаки, вони посилили свої смертоносні атаки, зокрема у східних регіонах України. У цих обставинах доречно пригадати момент з історії старозавітного Божого народу, коли він протистояв великому війську царя Амалека. Під час битви Мойсей та Арон вийшли на верхів’я гори, а Ісус Навин воював із ворогом у долині. «І сталось: як підіймав руки Мойсей, то брав гору Ізраїль, а як опускав, брав гору Амалек» (Вих. 17, 11). Цю біблійну напругу духовної боротьби відчуває сьогодні кожен мешканець України. Усі ми благаємо в Господа миру для нашої землі, перемоги для нашого війська та успішного служіння новообраного Президента. Ми не можемо змиритися з майже щоденними звістками про смерть наших військовослужбовців та вбивствами, викраденням і тортурами мирних людей; не можемо байдуже спостерігати, як у нашій миролюбній країні з’являються тисячі біженців із Криму та зі східних областей. Наше християнське сумління каже нам, що для того аби перемогти Амалека наших днів, ми не маємо права опускати рук, а повинні, беручи приклад із Мойсея, надалі тривати в молитві та пості. Тому в цей непростий для нашого народу час благаймо в Господа перемоги над підступами зовнішнього агресора і миру для нашої землі. «Коли Господь та не будує дому, – дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, – дарма пильнує сторож» (Пс. 126, 1), – вчить нас псалмоспівець. Закликаємо вірних нашої Церкви, усіх християн та людей доброї волі продовжити безперервний піст і молитву за мир та краще майбутнє України. Практичні вказівки стосовно продовження цього духовного подвигу додаємо до цього Звернення. Просимо отців-душпастирів оголосити цей порядок та належним чином його підтримувати. Нехай Господь поблагословить і стереже нас!Нехай Господь засяє обличчям своїм на нас і буде милостивий до нас!Нехай Господь оберне обличчя своє до нас і дасть нам мир! (пор. Чис. 6, 24–27). Від імені Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у день Святого святителя Митрофана, патр. Царгородського, 17 червня 2014 року Божого   Практичні душпастирські вказівкищодо спільної молитви та посту за Україну 1. Доручаємо продовжувати в парафіях, монастирях та семінаріях безперервну цілодобову молитву, відповідно до порядку, визначеного отцями-парохами та настоятелями. 2. Закликаємо всіх наших вірних та людей доброї волі щодня о 21.00 єднатися в спільній молитві за Україну в таких наміреннях:- понеділок – за успішне служіння Президента, Уряду та Верховної Ради України;- вівторок – як учив нас Господь наш Ісус Христос, молимося за ворогів: за навернення тих, хто переслідує і атакує нас;- середа – за українське військо;- четвер – за правоохоронні органи і міліцію;- п’ятниця – за поранених, полонених, біженців та їхні родини;- субота – поминання усопших, зокрема загиблих воїнів і всіх невинно убієнних; - неділя – за єдність і соборність України. 3. Заохочуємо вірних також до приватних молитов за Україну. 4. Оголошуємо безперервний строгий піст у наших єпархіях та екзархатах за таким порядком:- понеділок – Київська архиєпархія, Донецький, Харківський, Одеський і Кримський екзархати;- вівторок – Львівська архиєпархія, Стрийська єпархія;- середа – Івано-Франківська архиєпархія, Коломийсько-Чернівецька єпархія;- четвер – Тернопільська архиєпархія, Бучацька єпархія, Самбірсько-Дрогобицька єпархія;- п’ятниця – Сокальсько-Жовківська єпархія, Луцький екзархат. 5. Доручаємо після кожної Божественній Літургії співати молитву «Боже великий, єдиний». Під час Божественної Літургії за благословенням преосвященного владики Ярослава, Єпископа Самбірсько-Дрогобицького, слід додавати окреме прохання до Єктенії усильного благання: «Ще молимось, щоб Господь Бог наш вислухав голос моління нас, грішних, помилував слуг своїх, визволив наш народ від нападу чужинців, ворожнечі, ненависті і міжусобної брані, подав любов і мирне співжиття та утвердив в побожному і спокійному житті, молимось Тобі, Господи, вислухай і милостиво помилуй». Детальніше...

Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до вірних та всіх громадян України з нагоди Президентських виборів

Дорогі в Христі! Верховна Рада України відповідно до чинного законодавства призначила позачергові Президентські вибори, які будуть проведені в непростих суспільно-політичних обставинах. Ця важлива подія повинна стати новим етапом розвитку нашої держави, яка визначить долю кожного її громадянина на десятиліття.Двадцять п’ятого травня ми не тільки віддаватимемо свій голос за певного кандидата, а й цим голосуванням вибиратимемо майбутнє наших дітей. Цей вибір визначить, чи підтримуємо ми ті цінності, за які наші співвітчизники в далекому і зовсім близькому минулому віддали своє життя: за свободу, справедливість, гідність, свою і кожного громадянина нашої країни. У світлі їхньої найвищої жертви відповідальність за наш вибір набуває ще більшої ваги і значення. Отож закликаємо вірних нашої Церкви та всіх громадян України активно сприяти проведенню цих доленосних виборів і сумлінно взяти в них участь. Новітня історія незалежної Української Держави ще не знала такої напруженої передвиборчої кампанії, яка б відбувалася в настільки драматичних умовах: окупація Криму, тривала зовнішня агресія, котра супроводжується нечуваною за масштабами інформаційною війною, провокації та саботаж у багатьох місцевостях України… Уже ні для кого не є секретом, що всі ці дії в ближчій перспективі скеровані на зрив чи відтермінування Президентських виборів. А перенесення дати цих виборів на пізніше несе зі собою загрозу самому існуванню незалежної Української Держави. Ось чому нам сьогодні як ніколи потрібне єднання всіх здорових суспільних сил та інституцій. Кожний, хто живе на українській землі і дорожить справжньою свободою, має обов’язок захистити власну державу, а отже, своє право жити у свобідній та справедливій Україні. Пам’ятаймо: агресор вважає всіх нас потенційною загрозою і ворогами, незалежно від того, якою мовою ми розмовляємо, до якого храму ходимо чи яким політичним силам віддаємо перевагу. Тому перед лицем стількох чисельних зовнішніх і внутрішніх небезпек піднесімо наші серця до неба, вимолюючи в Господа такого потрібного всім нам дару єдності: «Боже, вислухай благання. Нищить недоля наш край. В єдності – сила народу. Боже, нам єдність подай!» Окремо звертаємося до кандидатів на пост Президента України, їхніх партій і представників із наполегливим закликом діяти чесно, прозоро і відповідально! Пропонуємо не вживати гучних, порожніх та оманливих гасел, а представити правдиву і конкретно здійсниму програму проведення необхідних реформ задля морального, суспільно-політичного та економічного оновлення нашої держави. Закликаємо у своїх діях керуватися не інтересами чужих держав, не власними егоїстичними чи вузькопартійними вигодами, а лише добром рідного народу і турботою про збереження незалежності та соборності Української Держави. Вважаємо, що не можуть претендувати на пост Президента України люди, котрі своїми попередніми чи теперішніми діями спричиняли чи спричиняють ослаблення української державності, котрі підривали єдність українського народу, протиставляючи різні частини країни одна одній. Такі особи позбавили себе морального права представляти Українську Державу і говорити від імені її народу. Надто високу ціну заплатив наш народ за власну свободу, щоб тепер знову повертатися до «дому неволі», хоч би під якими привабливими «вивісками» його нам подавали. Господь Ісус, що переміг диявола і всю потугу зла, брехні і ненависті, «визволив нас на те, щоб ми були свобідні», і закликає нас устами св. ап. Павла: «Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову!» (Гал. 5, 1). Тривалою недугою наших виборчих кампаній є корупція, тобто намагання купити голоси виборців чи готовність громадян продати свій голос за якісь матеріальні вигоди. Мусимо покласти край цій ганебній практиці, якщо бажаємо справжніх і тривалих системних змін у житті країни. Якщо ми не готові більше миритися з корупцією серед політиків, то мусимо подолати схильність до корупції також у власному серці. У наших силах – у силах кожного громадянина – зробити зміни на краще в нашій державі незворотними. Достатньо сказати самому собі, стоячи перед Божим обличчям: «Я не даватиму і не братиму хабарів за жодних умов. Я не намагатимуся купувати прихильність виборців, а здобуватиму їхню довіру переконливими діями та чесною поведінкою. Я не продаватиму свого сумління за принизливу подачку, яку мені пропонуватимуть кандидати, бо для мене власна гідність і свобода – понад усе». Пам’ятаймо, що кожен даний чи прийнятий хабар може знову привести на посаду негідного кандидата в Президенти, тому будьмо чуйні і відповідальні! Закликаємо всіх членів виборчих комісій дуже відповідально і чесно виконувати свої завдання і не ставати співавторами фальсифікацій чи маніпуляцій волевиявлення громадян. Ні в кого – ані всередині країни, ані поза нею – не повинно виникнути жодних достовірних сумнівів щодо демократичності прийдешніх виборів. Навпаки, усі зацікавлені сторони – передусім органи державної влади, громадські організації, міжнародні спостерігачі та представники самих кандидатів – повинні зробити все від них залежне, щоб вибори були вільними, чесними, прозорими і демократичними. Поручаємо особливій Божій опіці наші правоохоронні органи, щоб вони могли запевнити мир і спокій як під час виборчої кампанії, так і в сам день виборів, усунувши таким чином загрозу для здоров’я чи життя громадян та гарантуючи кожному виборцеві можливість реалізувати свій громадянський обов’язок.  Усі наші навіть найкращі зусилля і труди не принесуть бажаних результатів, якщо будуть поставлені гріховні перешкоди діянню Божої благодаті. «Коли Господь та не будує дому, – дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, – дарма пильнує сторож», – пригадує всім нам псалмопівець (Пс. 127). Підсильмо наші молитви за Боже благословення і постановімо докласти всіх зусиль у проведенні чесних і успішних Президентських виборів. Зокрема, прохаємо надалі промовляти після кожної Літургії Молитву митрополита Андрея про кращу долю українського народу, а о 21.00 щодня заносити молитви у храмах, домівках, чернечих спільнотах та приватно за Україну та прийдешні вибори. Віддаємо весь наш народ під могутній Покров Пресвятої Богородиці, вимолюючи в неї захисту і допомоги. Нехай за заступництвом Пречистої Діви Марії зійде на нашу державу і на наш народ благословення всемогутнього Бога – Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь. Від імені Синоду Єпископів Києво-ГалицькогоВерховного Архиєпископства † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,у день Святого преподобного Теодора Сикеота, 5 травня 2014 року Божого Детальніше...

Звернення Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ з нагоди Декади місійності

Дорогі та улюблені в Христі! Сьогодні звертаюся до всіх вас, парафіяни Української Греко-Католицької Церкви на чолі зі священиками та єпископами, і запрошую кожного зокрема пуститися цими днями разом зі мною в одне незвичайне паломництво, що триватиме десять днів, від Вознесіння Господнього до Зіслання Святого Духа (П’ятдесятниці). Це паломництво ми назвали Декадою місійності, щоб звернути увагу всієї нашої Церкви на спільне покликання бути «місійними», тобто бути спільнотою, яка готова ділитися Божим Словом спасіння з іншими людьми. Етапи цього паломництва, проведені на основі читань Діянь святих апостолів впродовж десяти днів для нашого спільного зростання, окреслені такими темами: 1) Дар Хрещення і Боже усиновлення: щоб ми не забували, чиї ми діти і що маємо «небесне громадянство»; 2) Боже Слово: щоб пригадали собі, що Бог дав себе пізнати людському родові й далі говорить до нас; 3) Наставники віри: щоб пам’ятали про тих, які передали нам дар віри і які сьогодні ведуть нас у вірі; 4) Дар богопосвяченого життя: щоб цінували превеликий дар монаших і релігійних спільнот у Церкві та супроводжували покликаних своїми молитвами; 5) Бути Христовим учнем: щоб ми відчули, що Господь кличе кожного з нас  МЕНЕ  іти за Ним та жити згідно з Його наукою; 6) Відповідальність за дар віри: щоб усвідомили собі, що цей дар все-таки вимагає нашої відповіді та нашого зусилля; 7) Готовність свідчити – служити: щоб свідчили про великі діла Божі та служили Богові й ближньому так, як це нам Господь показав; 8) Власний хрест: щоб ми не боялися життєвих труднощів і викликів, а несли їх відважно Христа ради; 9) Сповнитися місійним духом: аби відчули, що бути з Христом – це невимовна радість, якою треба ділитися з усіма; 10) Дар Святого Духа: щоб ми постійно були відкритими до прийняття дарів Святого Духа, який уже перебуває в нас і наставляє на добро. Колись святий Йосиф і Пресвята Богородиця, маючи намір здійснити паломництво, узяли за руку дванадцятирічного Ісуса і йшли пішки три дні до Єрусалима, терпеливо зносили труднощі та невигоди подорожі, щоб зустріти Бога в храмі Господньому. У Неділю самарянки ми чули про Єрусалим такі Господні слова: «Та надійде час, ба, вже й тепер він,  що справжні поклонники Отцеві кланятимуться. А таких поклонників і шукає собі Отець» (Ів. 4, 23). Наше паломництво, одначе, не так пов’язане з місцем, як із духовним станом. Важливо налаштуватися на слухання, осмислення Слова Божого і слів-настанов Церкви-матері, що їх нам передають наші душпастирі, священики та єпископи. Із кожним днем нашого паломництва в нас хай зростає дар Божої любові і втіхи від спільного подорожування. А на десятий день – на свято П’ятдесятниці – ми всі разом усильно просімо Святого Духа, щоб відновив у кожному з нас радість життя в Христі, щоб оновив наше обличчя Христових учнів, оживотворив наші парафіяльні спільноти, підняв і воскресив нашу рідну Україну. Щоб розпочати разом паломництво, всією парафіяльною спільнотою, як народ Божий, зійдімося 29 травня, у день Вознесіння Господнього, у своїх парафіяльних храмах. А щоб не загубитися і пройти всіма нашими зупинками одночасно та згідно з визначеною щоденною програмою, прошу вас взяти із собою «Путівник Декади місійності»,  путівник нашого паломництва. Цю книжечку ви зможете придбати для своєї родини у вашій парафії, відповідно до неї ваші душпастирі провадитимуть вас від Вознесіння Господнього до Зіслання Святого Духа. Якщо хтось не зможете щодня приходити до храму на Богослужіння, то хай проводить це духовне паломництво вдома разом зі своєю сім’єю. Сьогодні, у День матері, особливо бажаю привітати всіх наших матерів і подякувати їм за народження, виховання та передавання дару віри своїм дітям і внукам. Нині молюся за вас до нашого Господа, щоб Він знову додавав вам, дорогі матері, сили й благодаті і в цей час брати за руку й вести своїх дітей та всю сім’ю до храму, щоб ми разом пройшли і здійснили це місійне паломництво, щоб зросли до рівня Христових учнів, які готові ділилися з іншими вірою в нашого Господа. † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,у день Святого великомученика, побідоносця і чудотворця Юрія, 6 травня 2014 року Божого Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Звернення після кожної Божественної Літургії у Неділю розслабленого, День матері, 11 травня 2014 року Божого. Детальніше...

Великоднє послання Блаженнішого Святослава (2014)

Високопреосвященним і Преосвященним владикам,всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянамУкраїнської Греко-Католицької Церкви Христос воскрес!Вчора нас поховано з Тобою, Христе,Встаємо сьогодні з Тобою воскреслим,Бо вчора нас з Тобою розп'ято.Тож і нас прослав, Спасе, у царстві Твоїм(Пісня 3 Канону Воскресної Утрені). Дорогі в Христі!Попри всі цьогорічні випробування і непевність, Великдень  «день, що його учинив Господь» (Пс. 117, 24)  є для нас часом невимовної радості й надії. У світлий празник Воскресіння Христового свята Церква оспівує таїнство поєднання протилежностей: поховання і воскресіння, смерті і життя, розп'яття і слави, смутку і радості. У тому й полягає велике пасхальне таїнство, що сам Син Божий стає одним із нас, вмирає, подібно як ми, щоб ми могли воскреснути, як Він! Христос проходить свою хресну дорогу за нас і на наше благо, даруючи нам своє світле воскресіння та нове життя в Бозі. Отже, хрест і воскресіння нерозлучні. Вони стосуються не лише Христа: у таїнственний спосіб зачіпають усе людство і кожного з нас зокрема. Подія, яка відбулася в житті Ісуса Христа, – Його смерть і воскресіння, – увібрала в себе всю історію людства, усі страждання, як минулого, так і прийдешнього, і преображає їх у нове життя, у нову радість. Воскреслий Христос входить у серцевину особистої історії кожного з нас, Він, можна сказати, переживає наші страждання і приниження: ми водночас із Ним розп'яті й засуджені, та разом із Ним підіймаємося з гробу і воскресаємо. Вчора нас із Ним було поховано, а сьогодні – встаємо із Ним воскреслим. Вчора нас поховано з Тобою, Христе... вчора нас з Тобою розп'ято.Ісус Христос силою і діянням Святого Духа присутній в історії нашої Церкви і нашого народу. Ми добре знаємо цей Його і наш хресний шлях. Ще в недавньому минулому нашу Церкву і наш народ катували й розпинали, ложно свідчили на нас, у нас стріляли і кидали в тюрми. Однак ми все це пережили і, дякувати Богу, відродилися до нового життя спільноти Христових учнів. Якраз цього року минає 25-річчя легалізації та відродження нашої Церкви на рідній землі. Тож засилаймо молитви до престолу Всевишнього, дякуючи Йому за благодать і силу, яка допомогла нашому народові вистояти серед жахливих випробувань і страждань. Ця перемога – знак дієвої присутності воскреслого Спасителя між нами в далекому і недавньому минулому, а водночас запорука нездоланності нашого народу і в майбутньому. Сьогодні знову нам погрожують зброєю і залякують розділом країни та захопленням храмів. Але Христос і сьогодні є з нами! Наші болі Він приймає так, немовби це Йому особисто завдавали рани. Це Його було зневажено побиттям молоді на Майдані. Це Його зробили нужденним, коли добро народу розкрадала корумпована влада. Це Його ув'язнювали та несправедливо засуджували, виставляли нагим на морозі і катували викраденим. Це Він – перша жертва Небесної сотні. Його слова на хресті, що звучать сьогодні в сумлінні віруючих людей України, – «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять!» (Лк. 23, 34), – стосуються насамперед тих державних і церковних лідерів, своїх і сусідніх, які підбурюють народ до сліпої агресії та ненависті: «Розіпни, розіпни Його!» (Лк. 23, 21). Однак сила людської злоби, брехні і насильства є нічим порівняно із силою Божої правди й любові. Це Христос нас сьогодні підносить, і як Церкву, і як народ. Як у Воскресінні добро долає зло, так і в нашій історії любов переможе злобу й ненависть, а мир – усякі погрози війною.Встаємо сьогодні з Тобою воскреслим. Сила зброї никне перед славою Воскреслого, бо «сьогодні встаємо з Тобою воскреслим». Усі ми це відчуваємо, на рідній землі і на поселеннях. Сила Христового воскресіння сьогодні є нашою надією в церковному, суспільному та особистому житті. Не маємо певнішої і сильнішої допомоги – ні в міжнародній дипломатії, ні в силі військових потуг чи людських домовленостей, які готові за тридцять срібняків виставити ціну Неоціненному. У своєму воскресінні Христос силою Святого Духа чинить єдиним народом тих, хто колись протистояв один одному: «Нема юдея ані грека... ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал. 3, 28). Знаком нашого «вставання» з воскреслим Спасителем, який підносить нас із «гробу» гріха, нехай стане наше оновлене Божою любов'ю ставлення до всіх без винятку людей. Любімо і обіймімо кожного, хто є поруч, у нашому селі, містечку, місті, у нашій області та на всій нашій Землі. Учімося поважати і любити того, хто відрізняється від нас: думає по-іншому, дотримується інших звичаїв чи розмовляє іншою мовою – саме це є свідченням слави Воскреслого! Усім людям, навіть тим, хто має злобу в серці і несправедливо нас обвинувачує, ми сьогодні проголошуємо радісну вістку про воскресіння. Бо ж знаком воскресіння є перемагати сили зла і ненависті Божою любов'ю та милосердям. Тож і нас прослав, Спасе, у царстві Твоїм.За давнім церковним переказом, св. Андрій, ставши на київських горах, передбачив велику Божу славу для нашої країни: «Бачите ці гори? На них засяє благодать Божа, тут буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Сяйво благодаті, про яке згадує наш апостол, –це світло Христового воскресіння, яке ніколи не переставало променіти над нашою землею, навіть у найтемніші періоди нашого національного і церковного буття. На нас сповнилися євангельські слова, що їх ми чуємо під час Пасхальної Літургії: «Світло світить у темряві і темрява його не подолала» (пор. Ів. 1, 5). Відблиском небесної слави воскреслого Спасителя є і наш Патріарший собор Воскресіння Христового, який ми посвятили минулого року. Він є для нас живим свідченням Христової перемоги, запорукою невмирущості нашого народу та знаком єднання всіх дітей нашої Церкви – в Україні і на поселеннях сущих. Сьогодні, у цей радісний день Воскресіння Христового, благаймо нашого Спасителя, щоб світло Його воскресіння з новою силою засяяло над нашим краєм, щоб подолало темряву гріха, незгоди, страху і зневіри та скріпило всіх нас силою Святого Духа на розбудову справді вільної і Богом благословенної держави. Молімося особливо про дар єдності та однодумності для нашого народу. А ця наша духовна єдність дозволить нам відродити і обновити всі державні інституції на основі Божої правди і Божого закону. Хоч би де ми були, – чи в Україні, чи на поселеннях, – пам'ятаймо про своє покликання, що випливає з нашого християнського та національного досвіду, а саме: свідчити про нездоланну силу Христового воскресіння, про неминучу перемогу правди над брехнею, любові над ненавистю, добра над злом, життя над смертю. Із такими думками єднаюся з вами в молитві і пасхальній радості, у любові та надії, бажаючи кожному з вас мирного і благословенного Воскресіння Христового. Пасхальним привітом обіймаю всіх вас! Нехай цього дня засмучені зрадіють, стривожені відчують певність християнської надії. Молитвою лину до поранених і стражденних, ув'язнених і вигнаних із рідної домівки, наших воїнів і всіх, хто стоїть на сторожі гідності людської особи в Україні. Усім вам зичу щедро поданих Господом пасхальних дарів. Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога-Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами.Христос воскрес! – Воістину воскрес! + СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,на свято Благовіщення Пречистої Діви Марії,7 квітня 2014 року Божого Детальніше...

Послання Блаженнішого Святослава до молоді

Бадьортеся! Я бо подолав світ! (Ів. 16, 33). Улюблена в Христі молоде! Радію, що знову маю нагоду у Квітню неділю, у день Входу Господнього до Єрусалима, звернутися до вас! Ви завжди, а особливо протягом цієї тяжкої зими та сповненої тривог весни, у моїх думках і молитвах. Хочу запевнити вас, що в усіх нелегких випробуваннях, труднощах та печалях Церква є і завжди буде для вас люблячою матір'ю, до якої ви можете прийти, щоб відновити свої сили, знайти мир і надію.Ми всі разом переживаємо складний, непевний, але водночас натхненний час. Це час неймовірних випробувань і разом із тим глибокого навернення, застанови та зміни, - час, у якому ми можемо відчути присутність Бога в нашій історії та Його безмірну любов.Торжественний вхід Христа до Єрусалима також відбувався в нелегкий чи навіть критичний для старозавітного Божого народу час. Розгублений і зневірений народ Ізраїлю чекав на Месію – Того, хто визволить його з кайданів неволі та відчаю. Люди дожидали змін, втілення своєї великої мрії – приходу царя, котрий звільнить Ізраїль, відбудує мир і підкорить всі народи. Пальмове гілля, що вони несли в руках, символізувало очікувану перемогу. Вони кричали: «Осанна!», тобто «Спаси нас!»Христос і справді приніс перемогу, – перемогу набагато більшу, ніж ту, на яку сподівалися ізраїльтяни: не політичне визволення, а перемогу над смертю! Людство зустріло справжню весну, істинне оновлення і визволення, єдиним джерелом якого є Господь Бог. Тільки Він своєю силою усуває все, що завмерло й закам'яніло, і дарує людині нове життя, нову надію і новий шанс. Про це провіщав пророк Ісая словами: «Не згадуйте про те, що було, не думайте про давнє! Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте?» (Іс. 43, 18–19).Першими, хто відчув оте нове в Христі і хто вітав Його, були діти! Молоді люди першими відчувають потребу змін на краще, бо молодість є весною життя. Вони не просто потребують того, що дарує Христос, не лише очікують зміну, а й приймають її – впускають всередину себе новизну, прагнуть повноти життя. Молодь починає рух до Бога і першою усвідомлює плоди приходу Господа.Народ Ізраїлю чекав на Месію, який дасть їм політичну свободу. Ми також часто сподіваємося, що хтось для нас збудує кращий світ, зробить чудо. Така позиція часто проявляється навіть у наших молитвах – ми молимося і чекаємо, що щось зміниться без нашої участі. Проте Господь потребує нашої співпраці і дає силу для втілення змін, про які ми просимо. Тому ми повинні усвідомити, що істинна зміна є результатом співдії людини з Богом. Згадаймо, як Христос навчав своїх учнів: «Я виноградина, ви гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Iв. 15, 5).Щиро вірю, що молодь, віруюча молодь, є силою, яка здатна змінити суспільство, наш народ і його соборну державу. Вона стає потягаючою, поширює хвилю оновлення, зове за собою інших, роззброює опонентів і затуляє уста неправдомовцям.Яскравими прикладами того, що українська молодь глибоко усвідомила співвідповідальність за себе, за інших і за все творіння стали події останніх місяців, що увійдуть в історію як «революція гідності». Наші молоді люди показали Європі і всьому світові нову якість, вказали на істинне трактування цінностей свободи, гідності й солідарності.Це справді грандіозна переміна в житті українського народу, яка має стати перспективою дальшого розвитку. У жодному разі її не можна звести до героїчних моментів минулого, залишити позаду. Майдан – це старт, так само як торжественний вхід Христа до Єрусалима є початком Страсного тижня, Христових страстей, Його добровільного приниження і розп'яття на хресті. Сьогодні Ісуса славить Єрусалим, проте справжньою славою Він засяє лише тоді, коли переможцем над гріхом і смертю вийде воскреслим із запечатаного гробу. Цього не зможе зупинити ніщо й ніхто: ні камінь, що закривав вихід, ні зброя солдат, які стерегли гріб, ні кулуарні домовленості безбожної влади.Глибока й фундаментальна зміна, на жаль, не може бути безболісною, рух вимагає самопожертви. Ми й це пережили в минулі місяці. Світла й чиста жертва Небесної сотні... Ми глибоко відчули відданість героїв Майдану, їхня смерть уразила кожного з нас, а особливо тих, хто зазнав тяжкої втрати рідних, друзів чи знайомих.Проте кінцевою точкою є не смерть, а перемога, – перемога над злом, над смертю, над усім, що принижує гідність і забирає свободу. Ми чітко усвідомлюємо, що рух до зміни веде через страсті до воскресіння. Оновлення – це рух до воскресіння.У своїй інавгураційній промові 1978 року блаженний Папа Іван Павло ІІ, який через два тижні буде канонізований, сказав: «Не бійтеся! Широко відчиніть двері для Христа. Відкрийте кордони, економічні та політичні системи, культури, цивілізації та розвиток Його спасенній владі». Його слова стають слушним закликом і для нас. Не біймося!Його наступник на Петровому престолі Папа Франциск також говорить про сміливість і звертається до молоді: «Відважтеся плисти проти течії. Відважтеся бути по-справжньому щасливими. Скажіть «ні» ефемерній штучній культурі, яка вважає, що ви не здатні взяти на себе відповідальність і прийняти справді великі життєві виклики».Дорогі в Христі молоді українці, весь світ побачив, що ви здатні плисти проти течії, брати на себе відповідальність і дивитися у вічі викликам та небезпеці. Ви можете змінити світ.Майдан – це наш вхід до Єрусалима. Ми бачили славу, досвідчили страждання і зрозуміли силу жертви. І знаємо, що випробування триватимуть. Але це ще не все. Наша революція – духовна, особиста, національна – це процес. Велич попереду, і до неї ми можемо прийти лише разом з Христом. Звитягу побачимо у величі й гідності Воскресіння, яке є найбільшою і фундаментальною перемогою – над смертю і гріхом. Не бійтеся! Христос уже переміг. І наша перемога в Ньому.Благословення Господнє на вас! † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,1 квітня 2014 року Божого Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Послання після кожної Божественної Літургії у Квітну неділю, 13 квітня цього року. Детальніше...

Літургійний чин посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці

Після завершення заамвонної молитви, співу «Будь ім'я Господнє благословенне» та 33-го псалма священик зі співслужителями виходить на амвон. Хор: Тропар, глас 4 До Богородиці з запалом нині прибіжім, грішні і смиренні,* і припадім у покаянні, взиваючи з глибини душевної:* Владичице, поможи, змилосердившись над нами;* поспішися, бо загибаємо від множества гріхів;* не заверни рабів твоїх з нічим,* бо в тобі єдину заступницю маємо.  Слава, і нині: Не замовкнемо ніколи, Богородице,* про силу твою говорити ми, недостойні;* бо коли б ти не предстояла благаючи,* хто б нас вирятував від стільки бід?* Хто ж би охоронив нас нині вільними?* Не відступимо від тебе, Владичице:* твоїх бо рабів спасаєш завжди від усякої біди,* єдина благословенна. Диякон: Господеві помолімся. Хор: Господи, помилуй. МОЛИТВА ПОСВЯТИ УКРАЇНИ ПІД ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Священик голосно промовляє нижчеподану молитву.  Пресвята, Пречиста, Преблагословенна Богородице Діво. Ти для скорботних велика заступниця, негайна помічниця, спасіння та підпора людства і всього світу незмінна покровителька! Перед твоїм престолом славимо тебе в певній надії, що випросиш для нас милосердя і благодать, дієву допомогу й захист у ці дні випробувань, не за наші заслуги, на які покликатися не можемо, але з незмірної доброти твого материнського серця. Тому до тебе нині прибігаємо і усильно просимо: покрий омофором милості твоєї Церкву і ввесь народ наш, що кличе до тебе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Тяжкі нас засмучують досвіди і сповняють великої журби наші душі; то ж утихомир їх миром Сина й Бога твого, всенепорочна Діво. Усунь, Діво, душевну бурю журби нашої, бо ти, Богоневісто, як єдина Пречиста, Начальника миру – Христа породила. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Вияви нам, що до тебе кличемо, глибину твого милосердя і випроси нам прощення усіх провин, бо ти породила Добросердого і Спаса всіх, що тебе оспівують. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Допоможи, боголюбна Богородице, єдина Вседіво, тим, що лежать на постелі своїх болів і немочі, зціли поранених, утри сльози засмучених, захисти скитальців і пригорни переслідуваних, будь готовим заступництвом усім, що призивають тебе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Богоневісто, що Керманича Господа породила, даруй нам мужніх і мудрих провідників на церковній і народній ниві, вимоли для них світло Святого Духа, щоб Ним просвічені провадили дорогами правди люд Божий, що з вірою кличе до тебе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Могутня Воєводино і полків небесних Провіднице, ти, що, піднісши свої руки на моління, перемагаєш ворогів та долаєш усіх супротивників, укріпи наших воїнів, даруй їм силу і відвагу щитом могутнім захищати свій народ, що кличе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати непорочна Воплоченого Слова! Благослови всі наші родини, дай нам дочасний добробут і здоров’я, а ще більше – Божу благодать і чесноти християнського життя. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Добра вихователько дів і Джерело знання та мудрості, провадь нашу молодь дорогою правди, скріпи в чеснотах, навчи великого бажати та йти за покликом Всевишнього, зростаючи в мудрості і благодаті Божій. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати милосердя, випроси від Всевишнього Бога повний і справедливий мир для нашої землі, не тільки захорону перед збройними боями, але і визволення від ненависті й чварів, від злоби і бажання помсти. Доведи нас до миру, заснованого на правді, справедливості, прощенні й любові. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати Божа і Покровителько української землі! Під твою милість прибігаємо, твоєї помочі благаємо, тільки на тебе уповаємо. Прийми нас всіх під свій Покров, благослови нас і зберігай як свою вибрану громаду. Зроби нас своїми молитвами вмілими виконавцями Христових заповідей. Будь при нас як милостива, й милосердна, і чоловіколюбна, завжди і в теперішньому житті, теплою заступницею і помічницею, відганяючи полки супротивників, наставляючи нас на спасіння. Бо не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на тебе надіємось і тобою хвалимось: бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися нині, і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь. Священик: Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Хор: Амінь Священик: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі. Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови. Священик  виголошує недільний відпуст. Хор: Амінь. Детальніше...

Пастирське послання Блаженнішого Святослава з нагоди відновлення Акту посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці

Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на тебе надіємось і тобою хвалимось: бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися (Молебний канон Пресвятій Богородиці). Дорогі в Христі! У дні, коли наш народ і наша Батьківщина знову переживають великі випробування, пов’язані з окупацією частини нашої землі, наші серця наповнені тривогою за майбутнє, непевністю і страхом. Посеред цих обставин сам Господь посилає нам знак надії, подібно як Він зробив це в далекі часи старозавітному цареві Ахазові… Єрусалим перебував під смертельною загрозою з боку агресивних сусідів, а його правитель, цар Ахаз, розпачливо шукав підтримки в тогочасних світових потугах. Почуття царя і його підвладних натхненний автор передає дуже промовисто, зазначаючи, що «серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру» (Іс. 7, 2). Господь послав до царя Ахаза пророка Ісаю, щоб заспокоїти його та закликати до цілковитого уповання на Бога. А що цар і надалі сумнівався і хитався, Бог вклав в уста свого пророка такі слова-обітницю: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл» (Іс. 7, 14). Прообраз Богородичного Покрову став знаком особистого і всесильного захисту Бога його людей. Відтак Всевишній запросив свій народ і його правителів не покладати надмірних сподівань на сильних цього світу, а повністю віддатися в Його могутні руки, навертаючись до Його закону: «В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір'ї - ваша сила» (Іс. 30, 15). У нашій великопісній мандрівці Господь Бог посилає нам своє слово, закликаючи до щирого навернення, до внутрішньої переміни, а як запоруку свого благословення на цій дорозі, дає нам знак – Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію.Господь в усі часи приходив на допомогу своєму народові, а знаком перемоги і надії завжди була ця сповіщена пророком Ісаєю дівиця – Пречиста Діва Марія. На сторінках Святого Письма Богородиця присутня від першого трагічного моменту в історії людства, коли після гріхопадіння Творець заповідає поразку змія-чоловіковбивці від потомства жінки, яке зітре йому голову (пор. Бут. 3, 14-15). А в останній книзі Священного Писання, Одкровенні св. Івана Богослова, натхненний автор бачить у пророчому видінні велике знамення на небі: «Жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (12, 1). Червоний дракон, що переслідуватиме цю благословенну жінку смертоносним потоком вод, які виходитимуть з його уст, не зможе подолати її. Навпаки, силою архистратига Михаїла він сам буде повержений на землю та назавжди буде зруйнована його влада над людським родом (пор. Одкр. 12, 7-17). Утім, Пречиста Богородиця супроводжує людський рід не тільки в тій історії, яка записана у священних книгах. Вона перебуває зі своїми дітьми завжди і всюди, в усі часи і посеред будь-яких обставин. Чимало місць на нашій земній кулі Пресвята Богородиця позначила своєю особливою присутністю, завдяки чому всі ці місця стали для багатьох людей, а навіть цілих народів знаком порятунку і спасіння. Як тут не згадати близькі й дорогі серцю кожного християнина місця Святої Землі – Назарет, Вифлеєм, Аїн-Карім, Єрусалим, які донині притягують до себе сотні тисяч паломників з усього світу? Як не згадати Люрд у Франції, Лоретто в Італії, Апаресіду в Бразилії, Гваделупу в Мексиці, Маріацелль в Австрії, Ченстохову в Польщі, Маріаповч в Угорщині, Литманову в Словаччині? Як не згадати маленьке португальське село Фатіма, де Пречиста Богоматір на початку далекого 1917 року з’явилася трьом малим пастушкам і закликала молитися за Росію, щоб не допустити поширення у світі загрозливого і нищівного безбожництва, яке принесе стільком народам безмірні страждання та випробування? Як не згадати Унів і Почаїв, Зарваницю і Гошів, які стали знаком опіки Пресвятої Богородиці над нашою землею впродовж її бурхливої історії? Як, урешті, не згадати Грушів і той переломний момент у житті нашої Церкви й країни, коли рівно рік після Чорнобильської аварії Господь дав нам знак із неба, визволяючи нас від страху і пробуджуючи нас до нового життя в оновленій своїй країні. Ми тоді ще не знали, чим закінчаться наші змагання, але відчували велику надію і впевненість, бо з нами була вона – Пресвята Богородиця, і через неї з нами був Господь – Владика неба і землі. Пресвята Богородиця є поруч із нами в особливий спосіб у Літургії. Вона єднається з нами в безнастанному прославленні Всевишнього, а водночас, як любляча Мати, постійно заступається за нас перед Господом. Свята Церква виражає цю свою віру в безнастанне молитовне посередництво Пречистої Богоматері словами відомої церковної молитви: «Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих за нас молиться Богові. Ангели з архиєреями покланяються, апостоли з пророками ликують. Бо ради нас молить Богородиця предвічного Бога». Ці слова, взяті з кондака свята Покрови Богородиці, приносять нам утіху в скорботах, дають силу у випробуваннях, звіщають надію в терпіннях, бо знаємо, що те «днесь» виражає не якесь далеке і чуже минуле, а стосується нашого сьогодення – з його загрозами і тривогами. Вона, за словами великого патріарха Йосифа, є «нерушимим знаком нашої сили і нашої надії на перемогу». А це тому, що «Пресвята Богородиця, під якої чесним і чудесним Покровом всі ми, як діти під охороною Матері, перебуваємо і в бідах та нуждах наших під її Покров прибігаємо, була і є цим непорушним пристанищем, знаменом і запорукою єдности нашої української християнської родини». Зважаючи на нові історичні обставини, бажаю скерувати ваші духовні очі до Богородиці і у відповідь на її люблячу й турботливу присутність у нашому житті віддати всіх вас під її материнську опіку. Свого часу під Покров Пречистої Діви Марії посвятив народ Русі-України благовірний князь Ярослав Мудрий. Відновив цю посвяту в Зарваниці 1995 року світлої пам’яті Мирослав Іван кардинал Любачівський. Продовжуючи служіння моїх великих попередників на Києво-Галицькому престолі, знову прагну в сопричасті з усією нашою Церквою в Україні і на поселеннях відновити Акт посвяти українського народу під її всемогутній Покров. Цим актом урочисто визнаємо Божу опіку над нами, виявляємо нашу любов до Пресвятої Богородиці, готовність сповнити все, що заповідав нам її Син і наш Господь Ісус Христос, та бажання служити Богові й рідному народові лише у світлі Божого закону. Нехай конкретним виявом нашого прагнення втілити в життя цю посвяту стане молитва до Пречистої Богоматері, яку ми будемо практикувати особисто і спільнотно, випрошуючи в Господа за посередництвом Богородиці благословення для нашого багатостраждального народу. Цією молитвою може бути Параклис, Молебень, Акафіст, молитва на вервиці чи інша побожна практика, яку здійснюватимемо щодня на честь нашої Небесної Цариці і Заступниці, вкладаючи в її материнське серце всі наші надії та сподівання на повне відродження і утвердження в Христовій істині нашого народу. Доручаю священнослужителям здійснити урочистий Акт посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці 6 квітня цього року, у неділю, після кожної Служби Божої в усіх храмах нашої Церкви. Літургійний чин посвяти та деякі практичні вказівки додаються до цього Послання. До цієї урочистої події прошу всіх належно підготуватися, приступивши до святих таїнств Сповіді та Причастя та чинячи діла милосердя й покути. Запрошую і закликаю всіх єпископів, священиків, ченців і черниць та мирян нашої Церкви тривати в довір’ї та молитві до Пресвятої Богородиці, щоб під її Покровом завжди бережені ми після трудів і подвигів Великого посту досягли світлого Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа й стали свідками та співучасниками відновлення нашої улюбленої Батьківщини. Нехай зійде на наш народ – за молитвами Богородиці – благословення всемогутнього Бога-Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь. † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,20 березня 2014 року Божого Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Послання після кожної Божественної Літургії у неділю, 30 березня цього року. Детальніше...

Пастирське Послання Блаженнішого Святослава і Постійного Синоду на Великий піст 2014 року

Високопреосвященні та Преосвященні владики! Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці! Дорогі в Христі брати і сестри! У цьогорічний Великий піст наша Церква, наші вірні та весь український народ входять із відчуттям болю, страху, терпіння і тремтливої надії. Закінчилася одна з найдовших і найстрашніших зим в історії нашого народу, – зима, в якій ми глибоко і особисто відчули пітьму гріха, побачили зло, що яскраво увиразнилося в нашій новітній історії й оголило своє вбивче нутро. Гріх постав перед нами у своїй огиднiй, смертоносній природі. Водночас це зима нашого національного єднання, солідарності, відкритості до ближнього, продовження нашого виходу з дому неволі. На Майдані ми пізнали справжній сенс жертовності, відданості й милосердя. Для багатьох це був час глибокого самоусвідомлення і навернення до Господа. Цей досвід останніх 90 днів має стати для нас дороговказом на наступні сорок днів і на все життя.  У час Великого посту ми особливо згадуватимемо поряд із нашими усопшими родичами жертву мучеників Небесної сотні – тих, які віддали своє життя за перемогу добра над злом, правди над несправедливістю. Пам’ятатимемо також самопосвяту тих людей, котрі стояли протягом останніх місяців у найстрашніші та найхолодніші ночі на Майдані в солідарності та молитві. Вдячно згадуватимемо всіх християн та людей доброї волі в Україні і в усьому світі за їхню молитву, моральну і матеріальну підтримку. Водночас завжди матимемо на увазі, що наслідки цієї зими були нерукотворними: «Якби Господь не був з нами, коли на нас повстали були люди, живцем тоді були б нас проковтнули» (Пс. 124, 2–3). Ми стали свідками-носіями таїнства дії Божої благодаті, – свідками того, що «неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк. 18, 26). Великий піст продовжує те, що зародилося на Майдані, і надає йому нового духовного змісту. Осмислюючи чисту жертву Небесної сотні та відданість сотень тисяч людей, кожен із нас повинен по-іншому міряти своє життя: шукати у своїй свідомості і своєму бутті таїнственну велич, відкривати своє життя до іншого – Бога та ближнього, очищуватися від усього, що нас обтяжує і веде до гріха. На цьому шляху навернення і очищення наша Церква молиться словами преподобного Єфрема: «Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. Духа чистоти, покори, терпеливості й любові даруй мені, слузі твоєму. Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки вічні». Цьогорічний Великий піст в особливий спосіб закликає українців перемогти гріх ненависті і недовіри, передусім до людей, яким доручено державне кермо. Нам сьогодні важко довіряти новому керівництво, бо ми зазнали дій влади, яка поневолює, принижує і вбиває, тому треба буде докласти великих зусиль до подолання цього гріха. Першим кроком на цьому шляху має бути прощення, – доброю нагодою для цього є Неділя всепрощення, – яке відкриває дорогу до примирення з Богом і ближніми. Разом із тим мусимо пам’ятати, що довіра до оновленої влади не може бути сліпою і повинна супроводжуватися активною співвідповідальністю за те, що відбувається в нашій країні. Ця співвідповідальність мусить виходити від кожного з нас: з відповідальності за свій дім, своє село і місто, свою країну – і з усвідомлення того, що кожен громадянин повинен вимагати від себе не менше, ніж від інших. Настійним нагадуванням про цю відповідальність має слугувати жертва невинно убієнних, яку ніхто не сміє заплямувати власною корисливістю чи кон’юктурною поведінкою. Не втратьмо цієї Богом даної нагоди, яка відкриває нам нові можливості, новий спосіб життя, щоб ми стали, за словами Апостола народів, «гідними Царства Божого, за яке і страждаємо» ( пор. 2 Сол. 1, 5). Як ми це будемо робити? Великий піст – це дорога до Воскресіння. Наш Спаситель, який «прийшов, щоб ми мали життя – щоб достоту мали» (Ів. 10, 10), пропонує нам відповідні засоби, щоб наша діяльність була життєдайною. Він кличе нас прямувати до Пасхи Господньої, пройти паломництво від гріха до любові, щоб назавжди бути «новим творінням у Христі» (пор. 2 Кор. 5, 17). Попри особливість для нашого народу цьогорічного великопісного періоду, він завжди є  часом духовної боротьби. «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6, 12). Духовна боротьба, до якої Церква закликає в час Великого посту, має конкретний вимір, згідно зі словами пророка Ісаї: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись» (58, 6–7). Ми повинні боротися за правду і справедливість, утверджувати Богом дану гідність кожної людини, зберігати мир у наших душах та країні, сприяти примиренню і покаянню, допомагати зцілювати душевні й фізичні рани, яких зазнали українці. Особливо закликаємо усіх до солідарності і підтримки родин загиблих, постраждалих, поранених, травмованих душею і тілом. Нас можуть очікувати складні часи. Треба бути готовими до економічної жертви, яка вимагатиме з нашого боку терпеливості й наполегливості. Учімося витривало і без нарікання нести свій щоденний хрест, навіть тоді коли забракне найнеобхіднішого. Нехай це буде нашим постом, – постом, який дає надію на краще майбутнє України, яка після зими ввійде у свою весну і дасть свій плід. Аби плідно пережити час Великого посту, пропонуємо всім нашим вірним продовжувати молитву і піст за український народ в наміреннях, які подаємо в додатку. Закликаємо всіх до відданості у праці й молитві, у пості та милостині. «Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота – дух і душа, і тіло – буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа» (1 Сол. 5, 23). Від імені членів Постійного Синоду ЄпископівУкраїнської Греко-Католицької Церкви + СВЯТОСЛАВ,Отець і Глава УГКЦ Дано у Львові-Брюховичах28 лютого 2014 року Божого,у Сиропусну п'ятницю НАМІРЕННЯ МОЛИТОВ І ПОСТУ ВПРОДОВЖ ВЕЛИКОГО ПОСТУПонеділок – за Верховну Раду України і вибори майбутнього Президента УкраїниВівторок – за новий Уряд України та його успішне служінняСереда –  за українське військоЧетвер –  за правоохоронні органи і міліціюП’ятниця – за поранених на Майдані та їхні родиниСубота – поминання усопших, зокрема загиблих на МайданіНеділя – за єдність і соборність України Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Пастирське послання після кожної  Божественної Літургії у Сиропусну неділю, 2 березня цього року. Детальніше...

Владика Ярослав під час народного віче в Дрогобичі: Небажання влади чути свій народ спровокувало важкі наслідки

19 лютого на міській площі м. Дрогобича відбулось народне віче, участь в якому взяв владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, та духовенство міста. Детальніше...

Розпорядження Отця і Глави УГКЦ щодо позиції і поведінки духовенства в теперішній суспільно-політичній ситуації в Україні

Дорогі брати у священичому служінні! У зв'язку із драматичною ситуацією в нашій країні хочу нагадати всім вам фундаментальні норми священичого служіння: Детальніше...