SDE
Публікації за темою: Ігор (Возьняк)

У Дрогобичі презентували книгу-спогадів «Владика Юліян Вороновський» [фото&відео]

18 квітня 2019
17 квітня у Центрі душпастирства молоді, в м. Дрогобич, з нагоди 25-ліття інтронізації блаженної пам’яті владики Юліяна Вороновського відбулась презентація книги-спогадів «Владика Юліян Вороновський». Захід організувала парафія Катедрального собору Пресвятої Трійці. На захід прибули: владика Ігор, митрополит Львівський, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, духовенство єпархії та дрогобичани. Захід провадив о. Тарас Гарасимчук, парох парафії Пресвятої Трійці та упорядник книги-спогадів, а також Світлана Фаринович, яка займалась літературною редакцією книги. Детальніше...

Митрополит Ігор у Дрогобичі: Довіряймо щиро Господу, який має Свої відмінні плани від людських, що завжди закінчуються успіхом [фото]

18 квітня 2019
17 квітня з нагоди 25-ліття інтронізації блаженної пам’яті владики Юліяна Вороновського, першого єпископа Самбірсько-Дрогобицького, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич, владика Ігор, митрополит Львівський, очолив Літургію Напередосвячених Дарів. Митрополиту співслужили: владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, протопресвітери та священики єпархії. Детальніше...

Різдвяне послання владика Ігора, митрополита Львівського (2019)

28 грудня 2018
Преосвященним і боголюбивим Єпископам, всесвітлим та всечесним отцям, чесним дияконам, високопреподобним та преподобним отцям, ченцям і черницям, дорогим та достойним мирянам Львівської Митрополії Мир усім Вам у Господі та Боже благословення! Свята родина, Йосиф із Марією, прибули у Вифлеєм, щоб виконати наказ царя Августа про перепис населення. Марії якраз настав час родити. Зрештою, Йосиф із Марією дуже надіялися повити святе Дитя у якійсь гостинній господі міста. Але не знайшлося місця, бо не знайшлося жодної особи прихильної до праведників, які перебували у немалій скруті. Чи тому ангел не шукав людей у Вифлеємі, щоб їм сповістити про народження Ісуса? Мешканці міста не прийняли Бога хоч би в одну із осель. Йосиф і Марія багато не бажали, бо їм, як виявилося згодом, вистачило ясел, жолоба з сіном, де Марія відразу поклала народжене Дитя. Мешканці міста не прийняли Бога, зате Його огорнув жолоб, з якого худоба їла сіно. Пророк Ісая так описав цю поставу людей до Бога: «Віл знає свого власника, а осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене…» (Iс 1,3). Люди, що проживали у Вифлеємі, не прийняли народженого Бога навіть до найбіднішого двору. Це – правда про людину, правда про кожну особу із мешканців світу, які не знають або дуже мало знають Господа. А ми – як ми знаємо доброго, люблячого та милосердного Бога, нашого Спасителя? Мешканці Вифлеєму не пізнали часу, не прийняли Бога, ніхто, ані одна особа не запросила під дах своєї оселі. Чи там не існувало добрих людей? Чи у Вифлеємі, як колись у Содомі, забракло праведних осіб? (пор. Бут 18,32). Це характеристика людини, яка не хоче чути про Бога та пізнавати люблячого Спасителя. Людина зайнята своїми справами, які уважає найважливішими, а Бога якось не помічає у своєму щоденному житті. А що ж Творець? Яка ж реакція Господа на такий спосіб поведінки людини? Господь залишив Вифлеєм, і Марія сповила Дитя десь на окраїні міста, неподалік, бо Він прийшов спасти те, що загинуло. Ангел Господній з’явився пастухам у полі, їм сповістив про народження Спасителя у людському тілі. Такого страху та спілкування з ангелом пастухам не приходилося переживати ніколи. Ангел Божий заспокоював їх та запропонував іти до міста, щоб побачити народжене Дитя. Бог не вибирав кращих, лиш бажав через простих пастухів сповістити людей про народження Христа. І вмить біля ангела вони побачили велике число небесного війська, що прославляло Бога і людям благовістило мир на землі. Пастухи розуміли спів ангелів, це – їхня мова! Здебільшого, це були доросліші діти, що стерегли своїх отар у полі. Коли ангельські хори зникли, пастухи зацікавилися подією і, порадившись, поспішили до Вифлеєму, де знайшли народжене Дитятко з Марією та Йосифом. Вони розповіли Марії усе те про Дитя, що їм сповістив ангел. Святий Йосиф із Марією слухали розповіді пастухів та дивувалися оповіданню, розуміючи, що Господь устами пастухів свідчив про народження Сина Божого. Марія ж усе запам’ятовувала, і слова пастухів про народжене Дитя та явлених ангелів берегла глибоко у своєму серці! Трудно збагнути всі почуття, якими були перейняті пастухи! Вони бачили ангелів, чули співи у своїй мові, усе розуміли. Споглядали один на одного, наповнюючись Божим світлом і теплом! Усе разом їх захопило, тому повірили й пішли зустрітися з дивовижним маленьким Дитям! Ангел їм виразно сказав, що для них народився Спаситель. Це означає, що пастухи були обізнані про прихід Месії, не знаючи до кінця повноти значення Божого задуму. Нічого не описано про те, як вони знайшли народжене Дитя та Марію з Йосифом. Але тим, хто шукає Бога, Господь допомагає, не відвертається від людини, благословить зустрітися з нею. Народження Сина Божого сповіщено й нам тими самими словами, що пастухам: «…народився для вас Спаситель…» Христос народився для нас, щоб ми Його пізнавали, прославляли та любили. Людям необхідне смирення простих пастушків, які з вірою прийняли сповіщення ангелів та зустріли Бога у людському тілі. Для сучасників, для віруючих людей потрібно приймати те вчення, яке залишив Ісус Христос у Святому Писанні, та радо виконувати його. Боже вчення визволяє людину від обмеження, від втручання світу в життя людини, від диявола та нападу пристрастей! Господь бажає бачити свій люд вільним, переможцем над злом, таким, хто живе у мирі та любові з Богом та ближнім. Син Божий упокорився – з Творця вселеної до безборонного Немовляти, що спочило у жолобі, а відтак у своїй любові прийняв смерть на хресті ради нашого спасіння. Погляньмо сьогодні у ясла, де лежить народжений Ісус, пізнаваймо в Ньому люблячого Бога, який бажає, щоб ми не лиш про Нього знали й говорили, але любили Його та прославляли, як Другу Особу Божу. Хай наше життя йде у парі з написаними словами про пастушків, які поверталися після зустрічі з Немовлям до отар, «…прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано» (Лк 2,20). Усі настанови, стремління, любов, взагалі наше життя необхідно керувати до особи Ісуса Христа. Христос вчить прощати й любити, Він – початок і кінець людського життя! Пізнаваймо Сина Божого та зростаймо в любові до Нього! Хай осяйне свято Христового Різдва огортає кожну людську душу! Хай радість і любов Ісуса проникнуть у душу кожної людини: воїнів і полонених, молодих і старших віком людей, здорових і хворих, самотніх та опущених, в’язнів і подорожуючих, людей доброї волі й тих, кому її бракує! Усіх щиро вітаю з святом Різдва Христового! Христос Раждається! Славіте Його! ІГОР Архиєпископ і Митрополит Львівський Дано у Львові при Архикатедральному Соборі св. Юра Дня 28 грудня 2018року Божого Детальніше...

Великоднє послання митрополита Ігоря (2018)

03 квітня 2018
Всесвітлішим та Всечеснішим отцям, Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям, Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії Христос Воскрес! Усі чотири євангелисти описали подію Воскресіння Ісуса Христа. Господь багато разів повторяв своїм учням, що Він воскресне, вони чули це, але не сприймали й не розуміли. Син Божий говорив глибоку правду, апостоли сприймали як могли, або не надавали цьому значення. Коли Христос говорив учням, що необхідно йти в Єрусалим, там Він буде страждати від фарисеїв та книжників, Його вб’ють, але Він на третій день воскресне, апостол Петро зреагував: «… Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою! Він обернувся і сказав Петрові: Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Мт 16,22-23). Господь ступав глибокими духовними водами, виконуючи волю Небесного Отця, натомість Петро тонув у своїх мізерних міркуваннях, страх та недовіра до Бога огортали його. Майже увесь народ очікував зміни, але навіть віруючі ізраїльтяни бачили це по-своєму, як от Натанаїл промовив до Христа: «… Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів» (Ів 1,49). Люд очікував царя-визволителя з-під політичного й фізичного панування римлян, а Ісус прибув у світ з волі Отця: «Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня» (Ів 6,40). Ісус проголосив: «Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19,10). Син Божий прибув із неба, щоб переблагати Отця за людські беззаконня, які сягають прогрішень людей від першого гріхопадіння аж до кінця світу. Його завдання – привернути синівство, встановити життя любові між людьми, дарувати вічне щастя у небі та звільнити увесь людський рід від диявольських гріховних кайдан. Людські гріхи розіп’яли Ісуса Христа, Він помер на хресті, був покладений у гріб, щоб тріумфально воскреснути. Тому правда про Воскресіння стала переможною, більш тріумфальною від потрібного розп’яття, на що добровільно погодився Спаситель! Не допомогла навіть сторожа, марні були печаті та не затьмарили Воскресіння гроші, що юдеї дали військовим! Христос воскрес, переміг смерть, гріх, диявольську та людську злобу й пекло, відчиняючи людям вічне щасливе небо та життя в любові з Богом! Євангелисти описали правду про початкову віру апостолів у Воскресіння Ісуса. Жінки – Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія – купили пахощів, щоб піти та намастити Його тіло (пор. Лк 24,1). Вони були здивовані, коли побачили відкочений камінь від гробниці, а тіла Христа не знайшли, натомість побачили двох чоловіків у блискучих одежах, які сказали, що Ісуса немає тут. Жінки-мироносиці дивовижно остовпіли, боячись, щоб не померти, нахиляючись низько обличчям до землі. Не знали що думати про відсутність тіла у гробі. Прийшли намастити тіло пахучими олійками, а його не було. В діалог вступали ангели, які направляли жінок та учнів, щоб спішили у Галилею, де побачать Ісуса. Всюди точилася розмова про Ісуса, порожній гріб, невдачу охорони при гробі, землетрус та заляканий спокій учнів. Марія Магдалина при гробі почула ніжні слова воскреслого Месії: «Маріє!» Не розгубилася, зраділа й радісно промовила: «Раввуні!». Двоє з учнів віддалялися від Єрусалиму, наближалися до Емаусу, до них приєднався воскреслий Ісус. Слухали Його пречудного навчання, але не пізнали Його, бо щось заступило їм очі на воскреслого Христа. Хоч віддалялися в розчаруванні, однак Спаситель бажав потішити їх, запобігти недовірі, привернути їм віру в Його навчання та переконати про світле воскресіння. Він не покидає нікого, навіть, маловірам запалює вогонь надії та любові: «… Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» (Лк 24,32). Життя апостолів продовжувалося згодом у правильному руслі: усе оберталося навколо особи Ісуса Христа, Його розп’яття, а головне – Воскресіння з мертвих! Так повинно проходити життя кожної людини, яка має в усьому шукати й віднаходити Бога. Жити без Бога – означає втрачати життя! Хто від Бога далекий, той близький до зла! Велика необхідність кожної людини запитувати себе про життя з Богом, про шукання Господа, відповідальність за життя, про вічність, безсмертність душі, про вічну нагороду чи покарання… Як і чи ми віримо в Бога, вічну нагороду чи покарання?  Як пристосовуємо наше життя, щоб бути щасливими в небі? Взагалі чи віримо в те, що маємо в смертному тілі безсмертного духа? Ось воскрес Христос, який підвів з мертвих Лазаря, що лежав чотири дні у гробі: «А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» (Ів 11,43). Також Христос воскресив хлопця, якого вже мали поховати: «… Тоді Ісус сказав: Юначе, кажу тобі, встань!» (Лк 7,14). Подібно Ісус воскресив дочку начальника синагоги, промовивши: «… Дівчино, пробудися!» (Лк 8,54). Тіла згаданих осіб були мертві, а душі – живі, їх призвав Господь, і вони, повернувшись в тіло на голос Бога, оживили його. Усі воскреснемо, бо так постановив наш Творець! Святий апостол Павло писав до коринтян: «Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?» (1Кр 15,30). Або інші слова Його до солунян: «Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним» (1Сл 4,14). Якщо ми віримо, що Христос воскрес, тоді Він у силі воскресити нас так, як воскресив Лазаря, що вже чотири дні перебував у гробі! Бажаю усім радості свята Христового Воскресіння! Хай ця велика правда надихає нас до гідного та чесного християнського життя! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Благословення Господнє на Вас! ІГОР Архиєпископ і Митрополит Львівський Дано у Львові при Архикатедральному Соборі св. Юра Дня 28 березня 2018 року Божого Великоднє послання Архиєпископа і Митрополита Львівського Детальніше...

У Трускавці митрополит Ігор освятив пам'ятник Патріарху Йосифу Сліпому [фото]

04 грудня 2017
3 грудня у м. Трускавець відкрили й освятили пам’ятник Патріарху Йосипу Сліпому з нагоди 125-річчя від дня його народження. Урочистості розпочались з Божественної Літургії, яку очолив владика Ігор, митрополит Львівський, у співслужінні владики Ярослава, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, і владики Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії, а також о. Петра Івасівки (декана трускавецького), о. Володимира Боднарчука (адміністратора парафії), священиків Трускавецького, Дрогобицького, Лішнянського і Хирівського деканатів. Богослужіння супроводжував хор "Голос душі" з Катедрального собору Пресвятої Трійці м. Дрогобич. На богослужінні були присутні представники обласної й міської влади. Детальніше...

Митрополит Ігор освятив у Задністрянах на Самбірщині наріжний камінь під будівництво Меморіального комплексу Блаженного Григорія Лакоти [відео&фото]

16 жовтня 2017
15 жовтня в с. Задністряни на Самбірщині відбулось освячення наріжного каменя під будівництво Меморіального комплексу на честь Блаженного Григорія (Лакоти), уродженця цього села. Святкові богослужіння розпочались з утрені й водосвяття, а продовжились Архиєрейською Літургією, яку очолив владика Ігор, митрополит Львівський, у співслужінні владики Ярослав, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, владики Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії, о. Богдана Праха, ректора Українського католицького університету, о. Віталія Гірняка, адміністратора місцевої парафії, та священиків Львівської архиєпархії і Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Богослужіння супроводжував хор храму Пресвятої Євхаристії з м. Рудки.  Детальніше...

Великоднє привітання Архиєпископа і Митрополита Львівського владики Ігоря (2017)

15 квітня 2017
Великоднє послання Архиєпископа і Митрополита Львівського Української Греко-Католицької Церкви   Всесвітлішим та Всечеснішим отцям, Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям, Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії    «…Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме!» (Ів 11,25).           Христос Воскрес! Ісуc Христос назвав себе «воскресінням і життям» у розмові з Мартою, сестрою Лазаря, якого він воскресив перед своїми страстями. Син Божий підняв його, покликав до життя, попри те, що пройшло уже чотири дні після смерті Лазаря. Коли Ісус Христос став біля гробу Лазаря й велів відкотити камінь, Марта засумнівалася у силі Спасителя та сказала, що уже чується запах мерця в повітрі. Неприємний запах був матеріальним, а не духовним. Однак немилий запах не став перешкодою, щоб привернути мертвому життя: «…Неможливе в людей, можливе є в Бога»  (Лк 18,27). Син Божий закликав Лазаря, щоб вийшов із гробу – мертвий ожив, покинув гріб, приближався до рідних, які очікували його назовні гробниці. Колись сила фарисеїв та садукеїв йшли хреститися до святого Івана Хрестителя, а він картав спосіб їхнього життя. Ті, натомість, захищалися Авраамом, іменуючи його своїм батьком. Пророк не дав їм можливості довго чекати на відповідь: «…Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама» (Мт 3,9). Для людей існує багато проблем, Господь усе бачить ясно й висвітлює у правді. Присутнім було трудно повірити у воскресіння мертвих й вічне життя, а Бог наказує мерцю: «…Лазарю, вийди сюди!» (Ів 11,43). І Лазар вийшов з гробу, обмотаний полотном. Народ тяжко приймає правду про вічне життя, а у Бога не існує темних місць: «…Бо він повелів, і створились» (Пс 148,5). Господь – всемогутній, вирішує усі питання швидко, правильно й для усіх очевидно, бо для нього усе ясне й чітке, нерозв’язаних ситуацій не буває!   Христа зрадили, видали в руки ворогам, знущалися й катували, вчинили несправедливий засуд, розіп’яли на хресті й поховали у гробі. Мертве тіло спочило. Однак воно не давало спокою первосвященикам й фарисеям, які аж на другий день прибули до Пилата, бо пам’ятали, що він говорив: «…Я по трьох днях воскресну». Крім воїнів, гробницю пильно стерегли наставлені первосвящениками та фарисеями. У світі такого не трапляється, щоб стерегли мерця. Тіло кладуть у гріб, засипають землею й усі розходяться. А тут сторожа з римських воїнів та представників синагоги, які, до усього цього, поставили на гробі свої печаті. З цього можна уявити цінність скарбу, який спочивав у гробі й про що не відали юдеї! Невідомо, як би розвивалася справа воскресіння, коли б не було сторожі? – Воскресіння Сина Божого ніхто не міг зупинити, бо людські сили та задуми марні. Пророк переконує: «Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!» (Іс 8,10). Усе вийшло на яв. Особи, що були ворожо наставлені проти Ісуса Христа, уважали, що сторожею та печатями перешкодять здійснитися Христовому Воскресінню. Але нічим не завадили, хоч застосували всю свою силу, хитрощі, гроші та становище. Прорахувалися! Важкий камінь, воїни, сторожа, печаті, бажання, щоб часом Христос не воскрес і не залишив гробу порожнім, не допомогло й не порадувало провід юдейської старшини та релігійних наставників. Дуже смішні твердження наводили особи, вороже наставлені до Христа, але проти Божої правди та Господнього Провидіння усякі хитрощі не проходять, бо правда Божа торжествує! Христос воскрес! Зчинився великий землетрус. Появився ангел, видом, неначе блискавиця, який відкотив камінь, а сторожа перелякалася, затремтіла й стала, наче змертвіла (пор. Мт 28,2-4).   Сторожа заметушилася, відважні воїни та прибічники первосвящеників налякалися й повтікали, щоб сповістити старших, що Христос воскрес і його немає в гробі. Ось вороги перші дізналися про воскресіння Ісуса Христа! Старшина, порадившись, дали гроші воякам й наказали, щоб ті твердили, що учні вкрали мертве тіло Спасителя, чого світ ніколи не чув. Виникає багато питань: чому і як в гробі були зняті пов’язки, які від замащення смирною ніби приклеювалися до тіла; а пов’язка, що була на голові, знята лежала окремо? Хто краде, свою справу виконує швидко. А тут, чомусь віддирали б від тіла паси полотна та викрадали б оголене тіло? Який зміст такої крадежі? Зрештою, за несумлінне виконання обов’язків, воїнів чекала смертна кара, чого вони були свідомі, бо їх вважали відважними та непереможними. Вони завжди очікували нагороди та зросту в кар’єрі, а не покарання. Провалилися диявольські та людські підступні плани.   «…Христос справді воскрес і з'явився Симонові» (Лк 24,34) та іншим своїм учням, найперше, Марії Магдалині та жінкам, які слідували за ним, бо дуже любили його. А самим учням й апостолу Томі, тяжко було в це повірити (пор. Ів 20,25). Сповнилися слова Ісуса Христа, який твердив: «…Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне» (Лк 9,22). Дякуємо Господеві, що його Воскресіння неможливо заглушити в серцях віруючих людей! Поклін, слава й честь Ісусові Христові за те, що діло й правда про його воскресіння живе в наших душах! Воскреслий Спаситель відчинив для нас ворота неба, через які нам необхідно перейти!   Щиро вітаю усіх вірних нашої Церкви з великим святом Воскресіння Христового! Дякую нашим священикам за їхнє добре служіння! Складаю подяку усім вірним нашої Церкви за глибокі старання приналежності до Христової Церкви! Хай радість Воскресіння Христа увійде в кожну душу представників влади, наших воїнів, хворих, забутих, сиріт, віддалених від дому, немовлят, дітей, молоді, людей дорослого й поважного віку! Хай світло Христового воскресіння освітить душі тих, хто у в’язницях, лікарнях, в дорозі, хто вірить і не вірить, хто кається за промахи свого життя і, хто цього не чинить! Дякую священикам кожної церкви, усім хористам, дякам, паламарям, прислузі й усім тим, хто перестукає поріг цього собору! Хай Бог огорне усіх духовною радістю, дає щастя та добре здоров’я гідно верстати вік свого життя! Пресвята Богородице, виблагай нам ласку постійної пам’яті про Христове воскресіння та воскресіння наших душ до вічного щасливого життя!   Христос воскрес!  Воістину воскрес!   Благословення Господнє на Вас!           ІГОР Архиєпископ і Митрополит Львівський     Дано у Львові при Архикатедральному Соборі святого великомученика Юрія 14 квітня 2017 року Божого Детальніше...

У Дрогобичі відбулась прем’єра трагедії «Дрогобицька Голгофа» [фото]

07 березня 2017
5 березня у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі в м. Дрогобич відбулась прем’єра трагедії «Дрогобицька Голгофа». У виставі було представлено події, пов’язані з мученицькою смертю Дрогобицьких Блаженних священомучеників Северіяна, Якима та Віталія. Автором сценарію трагедії є Тарас Метик, член Національної Спілки журналістів, а режисером-постановником - Олександр Король. Детальніше...

Різдвяне послання митрополита Ігоря (2017)

03 січня 2017
Різдвяне послання Архиєпископа і Митрополита Львівського Української Греко-Католицької Церкви Преосвященні владики, доброчесні отці, преподобні ченці та черниці, достойні брати і сестри, З великою радістю вітаю усіх вас у цей величний святковий день Різдва Христового! Цього свята з вдячністю чекаємо щороку, бо воно надихає нас пригадувати та заглиблюватися в історичну правду про прихід на землю Спасителя світу. Людський розум не може, не в силі збагнути цієї правди – залишається схилити голову та подивляти велику Божу доброту та любов Господню до людей! Важко збагнути, що вище - любов Бога до людей чи його упокорення в тілі людини? Правда в тому, що любов вища. Це вона спонукала Божого Сина прийняти на себе людське тіло і спасти увесь людський рід від гріховного засилля. Спаситель народився від Діви Марії, яка відкрила своє серце на благовість і зачала від Духа Святого. Життя Марії не було легким, але попри це, проходило у тісній єдності з Богом. Вона у ранній молодості дуже позитивно й правильно прийняла важливе рішення, непомірну відповідальність, щоб стати матір’ю Господа і Спасителя світу. Її життя проходило у тісній єдності з Богом. Марія спішила зі святим Йосифом до Вифлеєму, щоб сповнити закон про перепис населення, який видав кесар Август. За транспорт їм слугував осел, який ніс на собі певний тягар. Там, у Вифлеємі, їй прийшов час родити. Марія шукала зі святим Йосифом відповідного місця для народження Дитятка. Не знайшлося нікого, хто б проявив якесь милосердя чи найменшу любов до ближнього, щоб прийняти до своєї господи осіб у крайній необхідності. Свята Родина не нарікала на обставини і нікого не звинувачувала. Хоча Ісус не знайшов прийняття серед людей, але його прийняли ясла, з яких худоба споживала свій корм. Людство нічого не запропонувало, а тварини поділилися своїм місцем. Спаситель покірно прийняв понижені умови, в яких народився та з яких простягав свої руки до людей, бажаючи викликати у них любов, милосердя та співчуття. Світ намагається жити своєю уявою й не бачить необхідності та ролі Бога у своєму житті. Світ замкнувся у собі. Христос завжди намагається увійти в контакт з людиною. Присутній поміж людей, у виді хворих, немічних, в’язнів, поранених на війні, полонених, голодних, забутих, опущених, сиріт, бідних людей тощо. Правдиво віруюча людина не може почувати себе щасливою, коли бачить поруч ближнього у дійсній потребі, в небезпеці, коли комусь бракує хліба й до хліба не вистарчає скромної поживи… Шкода, що жорстоких людей не бракує, що існують прихильники Ірода, які видають себе за побожних, а готові вбивати дітей Бога та усіх інших, неугодних їм на їхньому шляху. Спаситель знімав маски з підступних й хитрих людей: «… Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо, що в людей високе - осоружне Богові» (Лк 16, 15). Господь бажає бачити людину простою, покірною, люблячою Бога через послугу ближнім. Але не усі відмовилися від Бога. В полі були пастушки, які стояли вночі біля своїх отар, стерегли їх перед нападом хижого звіра. Вони осяяні Божою славою побачили ангела, який сповістив їм про народження Спасителя у вигляді сповитого дитяти в яслах. Радість ставала більшою, бо з’явилося велике число небесного війська, яке прославляло Бога. Пастухи повірили і прийшовши побачили «Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах». Вони наповнилися радістю, а повертаючись прославляли Бога. Ось світ і люди, які поділяються на прихильників й противників Бога, на добрих і недобрих, на радісних і тих, хто позбавляє радості, хто співає: «слава на висотах Богу…» і тих, хто хулить Бога. Віднайдімо себе у цьому колориті, де ми перебуваємо? Пастухи раділи, розповідали про хлоп’ятко та незвичайну подію усім, кого зустрічали. Люди лише дивувалися тому, не написано, щоб хтось бажав піти й побачити святу Родину. Марія спостерігала усе навколо, мовчала й роздумувала у своєму серці. Пресвята Богомати, допоможи нам завжди перебувати в єдності з Богом та заглиблюватися в його любов! З глибини серця вітаю усіх зі святом Христового Різдва! Хай Господь благословить наш народ миром! Хай зникне війна та кровопролиття на нашій землі! Закликаю усіх, щоб у цьому, 2017 році, ще більше проявляти любов і милосердя до ближніх. Хай радість Різдва Христового наповнить кожне серце мешканців нашого краю! Христос раждається! Славімо його! Благословення Господнє на Вас! ІГОР Архиєпископ і Митрополит Львівський Детальніше...

Про гідність праці і гріх затримки чи невиплати заробітної плати

05 квітня 2016
Довершивши своє творіння створенням людського роду, Бог запрошує людину обробляти і доглядати Едемський сад. Це свідчення особливої гідності людини – бути співтворцем з Господом. Ісус Христос, навчаючи своїх апостолів і тих, хто великими громадами ходив за ним, часто використовує образ праці для пояснення свого вчення. Свій прихід у світ і завдання дванадцятьох своїх учнів Він порівнює з працею у винограднику (Мт. 20, 1-16; 21, 33-41), з працею сівача в полі (пор. Мт. 13, 3-23), зі збором врожаю. Зрештою, сам Спаситель працює теслею в майстерні свого земного опікуна Йосифа (пор. Мк. 6, 3) і свою місію називає працею: «Отець мій працює аж по сю пору, тож і я працюю» (Йн 5, 17). Праця не лише забезпечує людину та її родину найнеобхіднішими засобами для існування, а й дозволяє творчо розвиватися. Праця – основа національного багатства, цивілізаційного розвитку. Якщо ми глянемо на заможні країни, то помітимо, що там створені належні умови праці та забезпечена належна і достойна винагорода. Так як усе сотворене було призначене Творцем на спільне благо для усього людства, так і національне багатство, творене працею, повинно бути спільним благом для усього народу. Тут не йдеться про однаковий і рівний розподіл усього між усіма, а про справедливий розподіл доходів за здібностями і продуктивністю працівників. Людина через гідну винагороду своєї праці повинна мати справедливу частку в національному багатстві. Тому так гірко і прикро ставати свідком гріха, який повторюється з прадавніх часів – привласнення чужої праці, відчуження робітника від плодів його праці. Затримка чи невиплата заробітної плати – гріх, що волає про помсту до Господа. «Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил»(Як 5, 4).Бо позбавити заробітку означає поставити людину і цілу її родину на межу виживання – що прирівнюється до замаху на життя людини. «Горе тому, хто будує свій дім несправедливістю і свої світлиці беззаконством, хто силує ближнього дарма працювати й не дає йому заробітку» (Єр. 22, 13). Горе тóму, хто випробовує Божу терпеливість своїм гріхом і жадобою збагачення чужим коштом. До таких Бог промовляє на сторінках Святого Письма: «Не утискатимеш убогого й нужденного поденника, чи то він із твоїх братів-одноплемінників, чи з приходнів, які перебувають у твоїй землі, у твоїх містах. Того ж самого дня виплатиш його заробіток, ще перед заходом сонця; бо він убогий, і всією душею чекає виплати; тож не закликатиме проти тебе Господа, та й ти не матимеш гріха.» (Втор. 24, 14-15) Тож закликаємо усіх, від кого це залежить, керівників, власників підприємств, установ: виплачуйте вчасно заробітну платню своїм працівникам, дбайте, щоб ця платня та умови праці були гідними людини! Чиніть так і будете справедливими в очах Господніх! Рада Єпископів Львівської області: Владика ІГОР Возьняк, Архиєпископ і Митрополит Львівський Української Греко-Католицької Церкви Владика ЯРОСЛАВ Приріз, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Української Греко-Католицької Церкви Владика ДИМИТРІЙ Рудюк, Митрополит Львівський і Сокальський Української Православної Церкви Київського Патріархату, керуючий Львівсько-Сокальською єпархією УПЦ КП Владика МАКАРІЙ Малетич, Митрополит Київськийі всієї України, Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви, керуючий Львівською єпархією УАПЦ Владика МЕЧИСЛАВ Мокшицький, Архиєпископ, Львівський Римсько-Католицький Митрополит, Голова Конференції Римсько- Католицьких Єпископів України Владика ФІЛАРЕТ Кучеров, Єпископ Львівський і Галицький Української Православної Церкви, керуючий Львівською єпархією УПЦ Владика ЯКІВ Макарчук, Архиєпископ Дрогобицький і Самбірський Української Православної Церкви Київського Патріархату Владика МИХАЇЛ Колтун, Єпископ Сокальсько-Жовківський Української Греко-Католицької Церкви Владика ТАРАС Сеньків, Єпископ Стрийський Української Греко-Католицької Церкви Детальніше...
<< Початок < Попередня 1 2 3 Наступна > Кінець >>
Сторінка 1 з 3
Архів
^ Догори