В серці з Богом та Україною: в Старому Самборі парафіяни УГКЦ вшанували 130-ту річницю проголошення ЗУНР

08 листопада 2021
Друк
Фото Ірини ХМЕЛЬОВСЬКОЇ
Греко-католицька церква завжди була церквою українською, яка зберегла і передала нащадкам пам'ять народу та у круговерті проблем насущних і буденних не дає людям забути "чиїх батьків чиї ми діти". То ж і вшановує важливі державотворні національні події. Одна з таких — проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) на наших теренах.

Розпочалося вшанування 103-ї річниці проголошення ЗУНР в старосамбірській парафії святого Миколая з молитви за Україну, весь український народ та наше військо, а також був відслужений Молебень до Богородиці, який очолив о. Михайло Николин.

Під час Молебню був зачитаний уривок з Євангелія, присвячений Благовіщенню Богородиці. Як пояснив у своєму слові о. Михайло, вибраний він не випадково - саме Благовіщення чекав Божий люд в очікуванні приходу Месії, а в становленні української державності таким Благовіщенням стало 1 листопада 1918 року.

Опісля парох Старого Самбора зачитав уривок зі Слова, присвячений двадцятій річниці листопадового зриву, датованим 1938 р, який до сих пір не втрачає своєї актуальності. А на звершення о. Михайло побажав усім палко молитися за Україну і ніколи не опускати рук, бо в цих руках доля нашої Батьківщини.

Родзинкою вшанування проголошення ЗУНР став простягнутий вздовж цілого подвір'я 30-метровий синьо-жовтий прапор в руках пластунів, нащадків тих, хто 103 роки тому безстрашно підняв український прапор над Львовом.

Разом з пластунами взяли в свої руки прапор і усі, хто прийшов вшанувати річницю створення ЗУНР. Ось так, тримаючи в одній руці прапор, а іншу руку на серці, спільно був виконаний Гімн України та Гімн Січових Стрільців "Ой у лузі червона калина".

Бо ж "наша дума, наша пісня, наша історія не вмре, не загине. Ось де, люди, наша слава. Слава України!"

Ірина ХМЕЛЬОВСЬКА

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою