Цього лютневого вечора в парафіяльному домі при Храмі Святого Миколая було по-сімейному затишно і тепло. На святково прикрашеному вишитим обрусом столі — портрет Любомира Гузара, букет троянд, перев'язаних синьо-жовтою стрічкою і два ряди книг про Блаженнішого.
З ініціативи отця-декана Михайла Николина цьогорічний формат вшанування пам'яті Блаженнішого був змінений: про Любомира Гузара розповідали присутні, а не лише священник. І кожен знайшов що сказати. В 2003 році наше місто мало честь вітати Блаженнішого та отримати його благословення та побажання “нехай вам ніколи не бракне ні хліба, ні солі”. Ці спогади живі, вони зігрівають серця вірян, ними ділилися на вечорі пам'яті.
Вечір розпочався молитвою та панахидою. Опісля присутні змогли переглянути фільм “Посвята”. Фільм, який був вибраний до перегляду не випадково. Адже, в ньому разом з Любомиром Гузаром згадують і Івана Хому, вихідця з Старосамбірщини.
Після цього присутні ділились власними спогадами, враженнями сімнадцятилітньої давності, але які до сих пір не забуті.
“Я разом з своєю семилітньої онучкою була на площі під час Архиєрейської Літургії, коли приїжджав Любомир Гузар. Пам'ятаю його благословення. Це спогади на все життя. Нам треба в нього вчитися такому служінню своїй рідній землі, своєму народу, своєму покликанню. Ми повинні не лише пам'ятати і знати про Блаженнішого Любомира, а й вчити своїх дітей та внуків, щоб вони наслідували його шлях...”
“Коли він говорив, його хотілося слухати. Це людина, яка була великою, але ніколи тим не хизувався...”
“Найбільше запам'яталося: “Працюй так, ніби все залежить від тебе, молися так, ніби все залежить від Бога”. Які короткі слова, але які глибокі...”
“Вражає, що людина яка стільки років жила поза межами України, так сильно уміла її любити...”
“Після благословення Блаженнішого в нашому місті, я почав регулярно відвідувати церкву, хоча до того з'являвся там два-три рази на рік. Диво? Можливо!”
Цитували на вечорі і вислови Любомира Гузара, зачитували уривки з книг різних авторів, що розповідали про його життя. Кожен висовлював те, що вразило саме його.
На вечорі була присутня і директорка Старосамбірської районної бібліотеки, Віра Сольчаник. Вона не лише поділилась власними спогадами, а й представила нові книги для дітей і дорослих про Любомира Гузара, детально розповівши про кожну і заохотивши їх перечитати.
На завершення вечора слово взяв о. Михайло. Він поділився з парафіянами невідомими широкому загалу фактами біографії Любомира Гузара, наголосивши його на надзвичайній скомності, вірі, любові до Бога, до ближніх, до України. А також розповів і власні спогади про Блаженнішого. А їх було чимало!
“Хочу подякувати всім вам за ту пам'ять в ваших серцях, за ваші спогади. Людина насправді живе тоді, коли переживає позитивні емоції, хороші моменти життя. І спілкування з Блаженнішим було отим пережиттям позитивних емоцій. Дай Боже, щоб кожен з нас плів оцей віночок позитивних спогадів, вічної пам'яті в людей та Бога, так як це робив Любомир Гузар”, - сказав на завершення о.Михайло. Завершили вечір пам'яті, як і належить, молитвою.
Ірина Хмельовська
ФОТОРЕПОРТАЖ
- У Старому Самборі відбувся "Тиждень соціального служіння" [фото]
- "Молитовна мобілізація" та молитовне стояння У Старосамбірській парафії УГКЦ в другу річницю повномасштабного вторгнення російських окупантів
- У Старому Самборі відбувся фестиваль Розколяди [фото]
- У Мшанці встановили новий рекорд України з наймасовішого виконання колядки
- Мелодію найдавнішої української колядки записали на Львівщині