У Старому Самборі відбулась святкова академія "Невідомі сторінки життя героїв Майдану" [фото]

23 жовтня 2019
Друк
Фото Марії КУЗЬМИН
Cвятий обов’язок - пам’ятати про тих, хто ціною власного життя відстоював та захищав ідеали демократії, права та свободи людини, наші стремління до європейського майбутнього України. І попри те, що невдовзі ми вже будемо відзначати шосту річницю трагічних подій на київському Майдані маємо робити все для того, щоб заради правди і недопущення подібного в майбутньому працювати, щоб увічнити цю велику громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави. Пам'ять про своїх героїв зобов’язує кожного із нас усвідомити відповідальність за долю України, за наше майбутнє. Подвиг героїв Майдану є своєрідним символом продовження багатовікової боротьби українців за свободу і незалежність.

107 українців увійшли до Небесної сотні героїв України, 20 з них – герої Небесної сотні зі Львівщини. На жаль страшна мітла смерті болем та горем зачепила і Старосамбірщину. В трагічні лютневі дні 2014 року небесне воїнство поповнив старосамбірянин Богдан Сольчаник. Невимовний біль за втраченим сином спіткало батьків Богдана – Оксану та Зіновія. В ці трагічні дні за Богданом сумували рідні та близькі, численні друзі, колеги та студенти Українського католицького університету, де доти працював Богдан, зрештою вся Україна.

В пам'ять про героїв Майдану минулого четверга в школі №1 Старого Самбора, яка носить ім’я героя України Богдана Сольчаника була проведена святкова академія. Цього дня гості зі Львова: Світлана Кочергіна, старший науковий співробітник Львівського історичного музею та Ольга Гошовська з департаменту культури облдержадміністрації представили учням школи, вчителям, численним гостям заходу виставку «Герої поміж нас: Небесна сотня».

Відкриваючи захід Люба Олійник, завуч школи, націлила присутніх, що власне сама академія відбувається заради того, щоб ми могли відчути присутність кожного героя посеред нас, щоб освіжилася наша пам'ять про ті часи. Ми проводимо такі заходи заради того, щоб наша молодь відчула також свою причетність до подій на Майдані. Це робиться для того, щоб віддати данину пам’яті тим, хто в ім’я свободи, в ім’я добра, долі, честі та гідності нашої Батьківщини, жертвував найдорожчим – життям. Учні школи від імені учасників заходу несуть до стели Богдана Сольчаника живі квіти. А отець Михайло благословив учасників цього зібрання.

Цього дня учасники урочистої академії мали можливість глибше пізнати про неординарну особистість Богдана Сольчаника, ерудита з феноменальною пам’яттю, історика від Бога, людину з непохитною вірою у світле майбутнє, людини, яка вміла знаходити аргументи, щоб підтримувати тих, хто сумнівався.

Власне про шляхи формування особистості Богдана Сольчаника розказала присутнім його перша вчителька у школі – Степанія Стрипух. Попри те, що через руки пані Степанії, очевидно, перейшло сотні дітей, проте саме про Богдана Сольчаника в її пам’яті збереглися напевно найдрібніші риси про цю неординарну постать. Щирі, світлі та розумні очі Богданчика, як вона його називала, й досі мовби стоять перед нею. Та світла іскорка завжди була йому присутня. Він відрізнявся від своїх ровесників надзвичайною допитливістю, наполегливістю у навчанні та ерудованістю у найрізноманітніших сферах життя. Багато читав, вже в молодших класах виявив особливий інтерес до історії, знав багато фактичного матеріалу про козаків, січових стрільців та повстанців. Вже тоді формувалася особистість людини із своїм баченням подій та явищ, що відбуваються.

Надзвичайно теплі слова про Богдана Сольчаника, про особливості його становлення саме у підлітковому віці говорила у своєму виступі вчителька літератури Ольга Синявська. Ольга Василівна цитувала рядки ранньої поезії Богдана Сольчаника. Мимоволі захоплюємося глибиною думки у пізнанні і баченні світу загалом Богдана. З його поезії й зараз є чому навчатися.

Про джерела успіху молодого історика, його поступ як успішного науковця говорив у своєму виступі Степан Сольчаник, рідний брат Богдана. Найперше, зазначалося, що успіхи в професійній діяльності Богдана у великій мірі пов’язані із рідною школою, де було закладено міцний фундамент його подальшого наукового поступу. Велика шана й повага вчителю історії Ярославу Гринику, який заклав ці міцні підвалини у пізнанні історії як науки. Переможець всеукраїнської олімпіади з історії у 10 класі та другий її призер в наступному 11 класі - вже тоді було вагомою заявкою і претензією на майбутню діяльність. Із наданих йому пропозицій навчатися у різних вузах України в тому числі і столичному, Богдан і в цьому залишається патріотом свого краю, вибравши Львівський університет Івана Франка, зокрема історичний факультет по спеціальності «Архівознавство». Робота з першоджерелами виявила зацікавленість у молодого науковця. Після успішного закінчення бакалаврату  він вступає на магістра по спеціальності «соціологія та культурологія». Він хотів розуміти глибше вже не першопричини явищ, а процеси й наслідки цього. Про це свідчить і його праця та написання докторської дисертації у Варшавському університеті про виборчі практики в малому західноукраїнському містечку. В такому молодому віці(28 років) відбулося й становлення вже практикуючого науковця в Українському католицькому університеті на гуманітарному факультеті. Робота в цьому університеті, спілкування із студентами показує ще одну його рису. Із своїми вихованцями він спілкується на рівних, без побудови усталеного бар’єру між викладачем і студентом. Простота та комунікабельність давали можливість йому знаходити спільну мову як з колегами по роботі так і зі студентами. І,разом з тим, це був лідер, як у школі так і в університеті, але не лідер-диктатор, а лідер, який здатний у будь-яку хвилину підставити плече другу та близькому. Про його успіхи в царині науки свідчить той факт, що велика спільнота випускників Оксфорду та Кембріджу заснували грант для молодих науковців, переможцю цього конкурсу вручають стипендію для написання наукової роботи і ця стипендія носить ім’я Богдана Сольчаника. Звертаючись до великої кількості учнів школи, які були присутні на цьому заході брат Героя націлив дітей не здригатися, не боятися бути біля стендів, зокрема стендів з героями Небесної сотні, а старатися з цього краще пізнати їх та гордитися тим, що ми вчимося у тій же школі, де навчався Герой України.

Безпосередньо саму виставку присутнім представила науковець Львівського історичного музею Світлана Кочергіна. Варто зазначити, що науковці мовби по крупинках збирали дані про Героїв Майдану зі Львівщини. Пані Світлана намагалася донести присутнім у залі найбільш цікаві моменти з життя героїв Майдану, їх захоплення, переживання та окремі найбільш яскраві сторінки життя. Її цікаво та надзвичайно емоційно доповнила пані Ольга Гошовська.

Із спогадами про трагічні події листопада-грудня 2013 року та січня-лютого 2014 року поділився з присутніми безпосередній учасник київського Майдану та організатор проведення такого майдану у Старому Самборі отець Михайло Николин. Отець Михайло підкреслив присутність духовного начала у всіх наших діях, а також відзначив поступ українського суспільства від часів Помаранчевої революції до революції Гідності. Також отець наголосив на труднощах, які має здолати українська спільнота в досягненні своєї мети.

Слід зазначити, що проведення самої конференції супроводжувалося численними своєрідними вставками із читання поезії, виконання духовних та патріотичних пісень учнями школи Героя України Богдана Сольчаника. Ведуча свята,  Люба Олійник, а також наші гості зі Львова Світлана Кочергіна та Ольга Гошовська з почуттям глибокої шани та повагою звернулися до матері та батька Героя – Оксани та Зіновія Сольчаників. Про важливість проведення подібних заходів особливо для молоді говорили у своєму виступі також вчителька школи Оксана Вовчко та директорка школи Галина Нискогуз.

Маємо бути свідомі того, що сотні тисяч наших співвітчизників у скрутний для України час рушили на столичний Майдан аби боротися за наше сьогодення, за наш європейський цивілізаційний вибір. А герої Небесної сотні є для нас своєрідним символом, дороговказом відданості Україні, її доленосним стремлінням та вибору шляху розвитку.

Ігор МАКАР

ФОТОРЕПОРТАЖ

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою