У Старому Самборі відзначили 204-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка

16 березня 2018
Друк
Фото Тараса ПЛЕТЕНІ
Мислитель, геній думки, пророк українського народу, художник, душа компанії, Кобзар і безперечно цікава особистість відзначив свій 204 ювілей у Старому Самборі!

Минулого тижня жителі міста Старий Самбір урочисто відзначили Шевченкові дні. Розпочалися урочисті заходи 9 березня, у день народження нашого національного Пророка, із процесійної ходи від храму Святого Миколая до пам’ятника Тарасу, де отець декан Михайло Николин відслужив поминальну Панахиду. У слові проповіді отець Михайло зачитував слова із вірша Марії Прокопець – «О не мовчи, Кобзарю, кобзо, грай! Народ ти маєш розбудити, щоб полюбив свій рідний край і не хотів рабом в нім жити…»

До монументу Кобзарю урочисто поклали квіти голова Старосамбірської районної ради Тетяна Терлецька, голова Старосамбірської міської ради Ігор Трухим, заступник голови РДА Руслан Пупа. Хор відділу культури «Дністер» виконав два твори – «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Заповіт» таким чином доєднавшись до всеукраїнського флешмобу. Аби вшанувати великого українця перед монументом до вільного мікрофону старосамбірського Канева запросили декламувати вірші видатного поета усіх бажаючих. Серед них виступили заступник директора з виховної роботи Любов Олійник, школярі. Особливо піднесено сприймали присутні виступ поета Володимира Пішка, який з душею продекламував власні поезії, присвячені Великому Тарасові.

10 березня старосамбіряни мали можливість насолоджуватися змістовним концертом, який підготували школярі та педагоги Старосамбірської школи № 1 ім. Героя України Богдана Сольчаника.

sh2

Шевченко залишається для свого народу актуальним, його слова надалі будять нас від сплячки байдужості. Натомість ми часом бажаємо лише хліба і видовищ, що манить нас у «Єгипетську перспективу». Але, на жаль там немає ані садка вишневого, ані «Дніпра ревучого» (вируючого життя), там є лише неволя і пустка.

Особа Тараса Шевченка є мега різноманітною. Ми звикли його розглядати зі сторони дідуся, який завжди плаче над Україною. Проте він ніколи не відокремлював себе від народу та сучасності тогочасного світу. Стильність, почуття гумору та глибока віра давали йому сили творити щось нове і гарне. Позаяк Тарас Григорович був і є сином свого народу, який йшов і продовжує йти в гору, і нас веде.

Тарас ПЛЕТЕНЯ

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою