SDE

Як нам, Господи, Тобі послужити? – Послужіть своїм ближнім [фото]

08 листопада 2017
Друк
Відвідини дитячого будинку-інтернат в в с. Буково
Метою соціального служіння УГКЦ, як випливає із накресленої Синодом єпископів УГКЦ стратегії «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом», є «об’явити світові материнське обличчя Церкви та бути живим знаком присутності Бога серед людей».

Напередодні свята Дня соціального працівника та «неділі багача і Лазаря», молодь Катехитичної школи ім. єп. Івана Снігурського, що діє при храмі св. ап. Андрія у Самборі, разом із священиком та катехитом відвідали Буківський дитячий будинок-інтернат. Тих декілька годин, які ми там провели, принесли нам багато незабутніх вражень та неоціненний досвід. Тут нас називали «святим Миколаєм» і «мамою». Як висловився наш о. Микола: «Миколаєм мене назвали батьки. Святим я хочу бути, стараюся, не завжди вдається. А от мамою я був уперше в Буково.»

Мимоволі переконуєшся, що дійсно «давати є набагато краще, ніж брати». Ділитися «подарунками», своїм часом, а найголовніше любов’ю. Ділитися з ними – такими відкритими, наївними і щирими, тому й «особливими». Соціальне служіння християн є невід’ємною складовою частиною нашого духовного релігійного життя і нашої ісповіді віри. Саме це і було мотивацією парафіяльної молоді відвідати Буково. Це «жива катехизація». Дивлячись на «особливих» вихованців цього закладу (різного віку 4 – 50 років), ми «не особливі», повинні вчитися любити по-справжньому та позбуватися фальші і лицемірства. Саме служіння ближньому, дияконія робить християн особливими.

Притча із сьогоднішнього недільного євангелія пригадує нам про те, що біля нас є безліч категорій людей, котрим через нас Господь хоче подарувати любов, віру та надію. Ця притча спонукає до того, щоб очистившись від отрути егоїзму, застосовувати біблійні принципи у повсякденному житті.

Повертаючись додому, було відчуття, що ми наблизилися і доторкнулися до чогось святого, сокровенного. Найголовніше, не боятися наблизитися. Євангелист Лука(7,11-17) розповідає про подію у місті Наїн, як Христос із учнями «наблизились» до міської брами, зустрівшись із похоронною процесією. Христос, «приступивши, доторкнувся до мар» і мертвий син вдови воскрес.

Замало є співчувати здалека, навіть замало є просто молитися, потрібно «наблизитися, доторкнутися», адже

«У Христа немає рук, окрім наших, щоби працювати,

У Христа немає ніг, щоби вести людей Своєю стежкою,

У Христа немає вуст, щоби говорити з людьми про Себе.

Ми – єдина Біблія, яку досі читають народи.

Ми – останнє Господнє послання, написане словами та вчинками.

Нехай наші ноги не ведуть нас до гріха.

Нехай наші вуста не кажуть те, від чого Він би відмовився.

Адже служити Христу можна, лише йдучи за Ним»

Катехит п. Марія

ФОТОРЕПОРТАЖ

Теми: Самбірський деканат

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори