Відбулась молодіжна проща на велосипедах зі Самбора до с. Верхівці [фото]

09 липня 2017
Друк
Фото Ірини СЛАВИЧ
6 липня став особливим днем для людей, які вирішили взяти участь у велопрощі з м. Самбора до с. Верхівці. Ця духовна мандрівка була організована місцевим осередком організації «Українська Молодь – Христові» та її духівником – отцем Тарасом Рисеєм.

А розпочалося все зі святої Літургії у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Опісля прочани мали нагоду поснідати та ще раз перевірити справність своїх велосипедів. Коли все було готово, о. Тарас Рисей поблагословив прочан, окропив їх свяченою водою та ознайомив із правилами поведінки й техніки безпеки на дорозі. Після цього, велопрочани помірним темпом вирушили за своїм маршрутом.

Програма паломництва була дуже насиченою. Першим пунктом призначення був оглядовий майданчик у с. Раково, де прочани зробили спільне фото. Там відкрилась чудова панорама всієї місцевості з усіма її красотами: лісочки, поля, озера та чисельні ставки. Учасники прощі були просто захоплені красою цієї місцини, усе фотографували і просто насолоджувались природою. Трохи перепочивши, прочани рушили далі – до маловідомого палацу панів Козловецьких (у якому на даний час розміщена школа). Там на молодих учасників велосипедної прощі уже чекали екскурсоводи – пані Ганна (вчителька математики) та пан Василь (вчитель фізкультури). Вони розповіли, що історія цієї будівлі сягає XVII століття. Як виявилось, це був палац не одного знатного роду. У воєнні роки минулого століття він став німецьким штабом. І аж після війни тут зробили школу. Екскурсоводи люб’язно провели прочан по коридорах та кімнатах колишнього палацу. Потім учасники прощі щиро подякували пані Ганні та пану Василю і, осідлавши велосипеди, рушили до наступної зупинки. Цим пунктом призначення був старовинний храм XVII ст. та бароковий костел. Там екскурсію провів місцевий дяк – пан Михайло. Прочани зайшли на молитву до храму, а потім мали можливість оглянути костел, який зараз не діє, а є місцем поховання знатного роду. Римо-католицький храм є дуже старовинним і гарним, та, на жаль, знаходиться в занедбаному стані.

Після стількох цікавих екскурсій прочани трохи втомились і вирішили підкріпитись. Тому і рушили до фільварку пані Надії Попович – місцевої жінки, яка люб’язно погодилась допомогти прочанам із обідом. Перед їжею всі спільно помолились, о. Тарас поблагословив трапезу і, трохи перепочивши, вирушили до приватних ставків пана Павла Поповича – чоловіка пані Надії, який запросив прочан погостювати на його «українській Венеції». Краса цієї місцини справді вражала – великі озера біля лісу з відпочинковими будиночками, альтанками, мостами. Все доглянуто та продумано. Там учасники прощі відпочивали, робили фото, співали пісні під гітару.

Набравшись сили, паломники знову рушили у дорогу. За якийсь час, подолавши болотистий польовий шлях, прибули до чудового старого храму села Берестяни, де прочан гостинно зустрів місцевий парох – о. Андрій Меліш. Спочатку всі разом помолились святкову Вечірню, яку очолив о. Тарас Рисей, а потім о. Андрій провів екскурс: розповідав і про історію храму, і про цікаві місцеві традиції. Із особливим трепетом він говорив прочанам про запрестольну ікону Богородиці «Нев’янучий квіт», котра має близько 400 років. Також він дуже цікаво ознайомив паломників із постаттю єпископа Івана Снігурського, який був вихідцем зі с. Берестяни. Як виявилося, вищезгаданий владика був борцем за відродження української мови, культури, історії; він засновував школи, фонди допомоги вдовам та сиротам, відновив духовну семінарію в м. Перемишлі, відкривав парафіяльні школи, сприяв, щоб богослужіння у храмах велися українською мовою. Після цього екскурсу прочани подякували о. Андрію, попрощалися і вирушили до кінцевої зупинки – чудесної каплички на місці об’явлення Пресвятої Богородиці у с. Верхівці. Там помолились Молебень до Богоматері й о. Тарас Рисей розповів історію каплички. Згідно свідчення, яке сягає 1943року Божого, кілька місцевих дітей за селом випасали худобу. Захотівши пити, вони пішли до криниці, яка знаходилася під лісом. Всередині у воді вони побачили прекрасну жінку, яка була одягнута в білу сорочку з кружевом, з темним волоссям та широко розплющеними очима. Діти подумали, що це Богородиця, тому швидко повідомили про чудо своєму священику. Наступного дня до криниці збіглось багато людей, які також на дні побачили Пречисту. Це була остання з’ява. На пам’ять про цей незвичайний випадок у цьому місці було збудовано капличку, яку можуть відвідати всі бажаючі. Біля неї і досі знаходиться криничка із джерельною водою.

Після молитви прочани ще мали нагоду спільно повечеряти, адже їх чекала нелегка дорога додому – майже 25 кілометрів. І хоч зовнішньо всі виглядали втомленими, однак всередині щастю не було меж, адже протягом подорожі з велопрочанами-самбірчанами постійно мандрували Господь і Його Пречиста Мати – Діва Марія.

Величезне дякую хочеться сказати очільнику і організатору велосипедного пробігу до с. Верхівці – о. Тарасу Рисею за те, що він склав чудовий маршрут, потурбувався, щоб усе було бездоганно, а також, що незважаючи ні на погоду, яка вранці була явно похмурою, ні на втому все ж попровадив цю чудову прощу.
Особливу подяку висловлюємо п. Олі Рисей та бр. Тарасу Жуку за те, що вони весь час супроводжували велосипедну колону своїми автомобілями та давали прихисток кожному, хто цього потребував.

Щиро дякуємо і нашому «штатному» фотографу – Мар’янові Божейку за прекрасні світлини.

І звісно, СПАСИБІ всім прочанам, які зуміли залишити всі свої справи та вирішили присвятити день перед Різдвом святого Івана – Богові.

Ірина Славич,
Голова «УМХ», м. Самбора

ФОТОРЕПОРТАЖ

Теми: Самбірський деканат

Інші публікації за темою