До Богородиці на свято

16 червня 2017
Друк
Фото Олени ДОХНЯК
Віра завжди провадить до радості,А Марія – це мати радості:Вона вчить нас прямувати Шляхом радості і жити цією радістю. Папа Франциск

Інколи в нашому житті настають такі часи, коли ми шукаємо душевного спокою, прагнемо відновити сили або просто відпочити. І тут кожний вибирає свій шлях: або поїздки до Єгипту, Греції чи Карпат, або до величних місць, які справді наповнюють серце душевним миром, де панує спокій, тиша.

Безліч людей щороку  в Неділю  Всіх Святих вервичкою  ідуть до Билицької чудотворної ікони Божої Матері аби помолитися та отримати ласки від Господа.

Вже традиційно пішою ходою  вирушили і жителі Старосамбірщини. Ще біля храму отець Михайло Николин благословив на щасливу дорогу і сказав, що метою цьогорічної прощі є представити у світлі Богородичних празників постать Йосипа Сліпого; і звичайно ж не втратила актуальності й молитва за мир, адже за словами Блаженішого Святослава: «Війну розпочинають люди, а закінчує Бог» .

Цей доволі довгий, але легкий шлях прочанам допомагали долати духовні наставники: Михайло Николин, декан Старосамбірської УГКЦ, Михайло Постолюк з Головецька, Мар’ян Мащакевич із Торчинович, Юстин із Лаврівського монастиря. Реколекційні науки, розважання підтримували доброзичливий настрій. Зі слів отців кожний мав можливість зрозуміти: що таке проща, ким є ця людина, яка іде на прощу, що дало силу Йосипу Сліпому перебороти темряву, чи можна навчитися молитви?

З молитвою і науками непомітно залишали  села. Приємно, що парафіяни і досі з нетерпінням чекають, а також гостинно приймають прочан.

 Така атмосфера викликала особливі відчуття довіри, вдячності  всім, хто був причетний до цього.

Тому кожен світився , посмішки не сходили з облич. А ще наша старосамбірчанка Ярослава  Возняк активно  складала  поезії і зачитувала.

                 Червоні маки при дорозі нас вітали,

                 А ми з усмішкою до Билич поспішали.

                 Зібралося прочан багато

                 До Богородиці  на свято.

Не забували прочани і про соціальне служіння, бо головна суть прощі побачити того, хто поруч нас падає, а не тільки свою мету. Церква звертає увагу, що ніхто не може бути егоїстом.

Життєва доля Йосифа Сліпого переконує нас у тому, що з глибокою вірою та Божою допомогою  людина незламної волі, яка не зраджує своєму покликанню  та своєму служінню, за будь – яких обставин переможе  у двобої зі злом.  

Чи можна так швидко забути те, що пережили за цей недовгий час? Ні! Бажання повернутись сюди знову залишились у кожного!

Олена ДОХНЯК

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою