Проща викладачів Дрогобицького музколеджу до Унівської лаври

31 травня 2017
Друк
У неспокійний час нашого сьогодення, коли сили душі виснажуються у боротьбі із ворогами видимими і невидимими, коли тіло огортає втома, а сумління про свої вчинки  полонять розум, виникає потреба зупинитися на мить у стрімкому плині життя і звернутися до Бога. Діалогом із Богом можна вважати прощі викладачів Дрогобицького музичного коледжу ім. Василя Барвінського, які вже традиційно щороку очолює  студентський  капелан о. Євген (Макогон).

Дорогою до Бога стала травнева проща до Унівської лаври. Розпочалася  проща із подячної молитви до Бога, в якій прочани дякували за мир і спокій в Україні та в родині. Під час подорожі прочани не тільки молились Вервицю, але й слухали розповіді отця Євгена про прощі до Люрду, Святу Землю, про молодіжну християнську спільноту Тезе. Цікавим моментом розповідей стали роз’яснення о. Євгена про об’явлення Діви Марії в різних паломницьких місцях і про відношення Церкви до таких незвичайних подій.

Першою зупинкою нашого паломництва стало містечко Глиняни. У церкві Святого Миколая прочани відслужили Літургію, яку провів о. Євген. Настоятель храму о. Андрій розповів про історію церкви Святого Миколая, яка тісно переплетена із історією міста Глиняни – у минулому центру торгівлі та ткацтва  на Галичині. Звертаючись до прочан, о. Андрій наголосив, що душа людини подібна до селекційного зерняти. Якщо воно заховане у коштовну скриньку – зерня не проросте і не дасть плодів, бо потребує ґрунту і вологи. І як плекаєш та доглядаєш зернину, так і душу свою треба плекати і виховувати. І саме молитва стає рушійною  силою у очищенні та оновленні духовного стану кожного з нас. У молебні до Чудотворної ікони Розпяття Христового ( кінець XV ст.) злилися голоси як прочан, так і присутніх парафіян храму.

Наступним пунктом паломницького шляху стала  церква  Успіння Пресвятої Богородиці , яка належить до дерев’яних пам’яток  XVIII ст. На жаль, храм сьогодні перебуває у незадовільному стані – його готують до реставрації. Дивлячись на нас своїми порожніми вікнами, він був подобою старого самітнього козака, який, гріючись під сонцем на ослінні, згадував своє славне минуле…

Але нас попереду чекав Унівський монастир. В монастирі брат Василь провів цікаву та емоційну екскурсію. Ми почули надзвичайну історію Туринської плащаниці, копія якої (одна із дев’яти у світі!) знаходиться в стінах Унівської лаври. Брат Василь настільки цікаво розповідав про засновників та фундаторів монастиря, що здавалося – ми їх зараз зустрінемо за рогом храму. Сто сходинок привели прочан на Чернечу гору, на царину Вічності. І навіть вітер стих, коли в небо злинуло «Вічная пам’ять» в часі панахиди. Ми молилися за вічний спочинок єпископа Самбірсько-Дрогобицького Юліана Вороновського, а також за душі тих, хто був ближче до Бога, аніж ми.

Фінальною зупинкою прощі викладачів стало цілюще джерело в с.Раковець. З молитвою та вірою у тілесне та духовне зцілення заходили прочани у воду  і  зникала втома, тіло наповнювалося легкістю. І як подяка за чудову паломницьку подорож  прозвучала маївка до Божої Матері.

Проща викладачів до Унева стала ще одним змістовним спілкуванням із Богом, бо «душа без молитовного звернення до Бога мертва і бездиханна» (Іван Золотоустий).

Ольга Сеник,
викладач Дрообицкього музичого коледжу  ім.В.Барвінського

Теми: студентське капеланство

Інші публікації за темою