До складу делегації увійшли також українські воїни, яких було визволено з полону, батьки загиблого воїна, дружина полеглого полковника, діти, які ходять на протезах, після того, як отримали поранення, тікаючи від обстрілів "градом", священики, вчителі, лікарі, журналісти, студенти, переселенці зі Сходу. Поїздка відбувалась за підтримки народного депутата Андрія Лопушанського.
Від нашого району до Страсбургу їздили Герой, айдарівець старосамбірянин Василь Пелиш, сестра Героя з Міженця Лілія Вінярська. Про трагізм війни для цих хлопців наша газета писала вже не раз, тому не будемо переповідати ці жахіття. Дякувати Господу, що хлопці вижили. Серед делегатів від Самбора були батьки полеглого Героя Володимира Юричка. Кожна життєва історія свідків агресії - це болюча драма і трагізм не лише окремих родин, а всього українського суспільства. Розповідаючи особисто про свій біль, достукатися до важливого дорадчого органу Ради Європи, який відстоює права людини, простіше ніж з вуст політиків. Скажіть, хіба будуть глухими європейці, слухаючи старосамбірянина Василя Пелиша, який, виступаючи, доносив до них свою історію: "Я не забув про те, як били в Слов'янську за жовто-блакитну стрічечку, як вбивали в Донецьку за наш прапор, як розпорювали животи за проукраїнську позицію, як катували в Луганську за "Слава Україні". І я не пам'ятаю, щоб було яке-небудь переслідування в Україні за російську мову…". До слова, там, у залі ПАРЄ, де дають прес-конференції європейські політики, нашому Василеві Пелишу посол України вручив орден Степана Бандери.
Почувши і побачивши жертви російської агресії, хочемо вірити, що Європа не мовчатиме. Зазначимо, що переважна більшість делегатів до ПАРЄ - це жителі зболеної Луганщини та Донеччини, яка стогне від карателів-"визволителів" - російських злочинців-агресорів.
Про ці та інші факти щодо перебування нашої делегації в ПАРЄ, ми довідувались, стежачи за новинами у соцмережах. А почути ще більше фактів про цю важливу акцію вдалось на прес-конференції у середу, на яку запросила помічниця Андрія Лопушанського у нашому районі, а заразом і моя тезка - Марина Кузьмин.
На прес-конференцію прийшли також і ті, хто безпосередньо був учасниками цієї поїздки. А це Василь Пелиш, Романа Васюта, а також отець-декан Михайло Николин. Вони радо ділилися враженнями.
Зокрема, Василь Пелиш прокоментував, що в Європи і без нас немало проблем, а головна з них тепер - це проблема з біженцями. Однак вважає, що поїздка вдалася і нас почули.
Романа Васюта зазначила, що обов'язком делегації з України було донести, що в Україні не існує конфлікту між Заходом і Сходом, а є проблема вторгнення в державу ворожих російських військ.
Отець Михайло розповів, що у рамках візиту йому та знаному у нашому районі й за його межами отцю Михайлу Нискогузу разом з нардепом Андрієм Лопушанським посол України в Страсбурзі організував зустріч з папським нунцієм при ПАРЄ. З вуст наших священнослужителів також прозвучала гірка та болюча правда про реалії нашого сьогодення та подяка Папі Франциску за підтримку України.
Учасники поїздки ділилися пережитими враженнями від болю за маленьких українців. Зокрема, за дев'ятирічну та одинадцятирічну дівчаток з-під Маріуполя, які потрапили під обстріли "градів". Одна з них втратила маму, іншій ампутували ноги. Європейці на їхніх прикладах почули, що війна стосується ні в чому невинних мирних українців.
Учасникам прес-конференції дали ознайомитися і погортати англомовне виданння, яке презентували у Страсбурзі, "Книга злочинів Російської Федерації в Україні у 2014-15 роках", яку презентували у рамках пленарного засідання і роздали депутатам ПАРЄ.
Наша делегація повернулася в Україну з настановами європейських політиків: не вживати слово "сепаратисти", а відверто говорити "російські регулярні війська на території України" і не боятися говорити правду. А ще визнали, що українці - на правильному шляху.
Словом, "День України в Європі" має для нашої держави суттєве значення. Сподіваємось, що незабаром війна закінчиться, а одвічний ворог, який ніколи не міг і не може змиритися з нашим непереможним прагненням бути вільними, зазнає поразки. І українці будуть єдиною непереможною нацією. Власне, як розповідали учасники поїздки, вирушаючи у подорож, "східняки" і "західники" трималися відсторонено, однак, спілкуючись близько, співаючи українських пісень, обговорюючи спільне лихо, співпереживаючи один за одного, вже додому поверталися як одна велика українська родина. Саме така політика велася у нашій державі, нас штучно ділили, нав'язуючи вигідні для ворогів міркування. Тепер в частини жителів Луганщини й Донеччини є правдиве розуміння. Особливо зворушливим був факт, коли під стінами ПАРЄ, делегація зі сходу розгорнула прапор "Луганськ - це Україна". Боже, нам поможи, аби невдовзі так і сталося.
Марія КУЗЬМИН
- У Старому Самборі відбувся "Тиждень соціального служіння" [фото]
- "Молитовна мобілізація" та молитовне стояння У Старосамбірській парафії УГКЦ в другу річницю повномасштабного вторгнення російських окупантів
- У Старому Самборі відбувся фестиваль Розколяди [фото]
- У Мшанці встановили новий рекорд України з наймасовішого виконання колядки
- Мелодію найдавнішої української колядки записали на Львівщині