Повернутись у минуле і зануритись у світ солодкого дитинства – часу не було. Духівник попередив, що цей мультик потрібно не просто дивитись та реготати; його потрібно сьогодні побачити очима справжнього богослова, проціджуючи кожне слово чи дію персонажів через сито світлого християнського розуму. Однак, скажемо чесно, втриматись у поставі серйозного кінокритика-теолога, присутнім глядачам було вкрай важко. Посмішки не сходили з облич «ковчезян» ні на хвилю… Коли закінчилась остання серія, отець Тарас дозволив собі ще раз звернутися до присутніх. Цього разу із запитанням: «Ну і як вам реколекції від Вінні-Пуха?». Всі продовжували здивовано усміхатися, адже у компанії проповідника з головою, яка наповнена «однією тирсою», їм ще ніде не доводилося зустрічатися…
Мовчанку швидко розвіяв духівник, відкриваючи присутнім скритий зміст, щойно переглянутих, відомих кожному, мультиплікаційних кадрів. Отець Тарас сказав:
«Зверніть увагу на головного героя у першій серії. Вінні-Пух, по великому рахунку, є звичайнісінькою м’якою дитячою іграшкою. Це образ незрілої особи, яка, немов, губка готова сприймати все, що їй подається зовні. Перше, що падає в очі, у ведмедика є присутній творчий потенціал. Вінні-Пух має нестримне бажання складати вірші, пісні, але, наразі, йому виходить «тарам-парам, парам-тарам» і не більше. Він ще зовсім порожній в інтелектуальному плані. На даному етапі розвитку наш малюк є tabula rasa (чиста дошка), йому треба ще вчитись і вчитись!
Тим не менше, Вінні-Пух прагне земного щастя – хоче меду. Щоб його отримати, він спочатку вибирає прямий грабіжницький метод: прийшов-побачив-переміг! Він розуміє одне: на верхніх гілках велетенського дуба є те, що не належить йому по праву, але що можна відібрати силоміць. Однак, йому це не вдається. Ведмедик лізе вперто догори (розглядаючи ціль, не бачить жодних перешкод), але зненацька зривається і падає на землю. Дуже багато людей у наш час, на жаль, вибирають саме таку дорогу. Рано чи пізно, вона закінчується болісним падінням – насильницькою смертю, або ж, у кращому випадку, в’язницею… Другий метод, який застосовує, Вінні-Пух, щоб добитися «медового життя», це – обман… Він приймає вигляд невинної хмарки і поступово піднімається вверх. Дуже дивується, чому медоносні комахи поводяться так неадекватно. Висновок йому напрошується невимушено сам: «Вони – якісь неправильні бджоли». У цьому другому випадку падіння також не забарилося. Приймати вигляд «пухнастої хмарки» і, ніжно посміхаючись, «пускати в очі дим» трудолюбивим людям, щоб влаштувати власний «медовий» земний успіх – як це схоже на багатьох політиків, олігархів, різноманітних вельмож нашої держави. Злочинці у краватках, звичайно, дуже обурюються, коли їхні вчинки хтось-десь викриває і піддає руйнівній критиці. Мерзотники, обов’язково, обізвуть людей «неправильними», спробують пригасити спалах всенародного «Майдану» силою, однак, їхнє падіння додолу є лише питанням часу. У нашому народі існує дуже гарна приказка: «Брехнею світ обійдеш, але назад – не вернешся!» Здається, це зрозумів навіть малий Вінні-Пух…
Друга серія показує нам малого ведмедика у пошуку альтернативи. Що ж робити, аби таки досягти щастя? Він відчуває голод, а тому пропонує приятелеві П’ятачкові трохи підкріпитися. Для цього ж достатньо піти вгості. Свинка пручається, адже вранці є зовсім нелогічно ходити до когось «на посиденьки». «Хто ж у такій порі кудись іде?», – питає його. У той час у Вінні-Пуха народжується пісня, зміст якої наступний: «Хто ходить вгості зранку, той поступає мудро!» Люди світу цього часто дивуються і навіть осуджують тих, котрі біжать вранці на Літургію в храм. Вони говорять наступне: «У нього не все гаразд із глуздом!» або ж: «Що поробиш, він «вдарився» в релігію!» Щось подібне бачимо і у мультфільмі. Діалог між друзями продовжується, і П’ятачок ставить ще одне запитання: «До кого підемо вгості?» Наш «тирсоносний» герой швидко знаходить відповідь: а хоча б до неї – маленької рожевенької свинки! Однак, свою відповідь він підсилює і зворотнім запитанням – чи має П’ятачок щось їсти. І той говорить, що у нього є тільки одна зелена повітряна кулька. Ця відповідь зовсім не дивує, адже, що може мати і підсунути приятелеві свиня? А що може запропонувати молодій людині, яка зголодніла внутрішнім єством, світ цей? – Без сумніву, щось зовнішньо дуже гарне – кольорове та блискуче. Однак, воно у своїй суті порожнє, неначе, повітряна (або мильна) кулька. Від того ситим не станеш! Колись митрополит Антоній Сурожський у творі «Про шляхи віри» влучно цитує Архієпископа Кентерберійського Рамзея, який висловився так: «У кожній людині є така глибина, такий простір, котрий не може заповнити ніщо; такий простір і така глибина, котрі може заповнити лише Божа присутність. У цю глибину, в оцю бездну ми маємо можливість кидати все, що земля може дати: і знання, і красоту, і живі почуття; і разом з тим, душа наша ніколи не буває до кінця задоволена – залишається голод, туга, бажання…». Врешті решт, Віні-Пух обирає йти до кого-небудь…».
Саме у такому дивному руслі відбувались цього вечора на «Ноєвому Ковчезі» реколекції з Вінні-Пухом. Отець Тарас, як альтернативу молодій людині, що перебуває у пошуку земного та небесного життєвого успіху, пропонує – Трапезу Господню – Літургію. Саме цим прообразом і послужило мультиплікаційне ранішнє гостювання казкових друзів у Кролика (розумного і ввічливого наставника), щоб далі мати силу іти в світ, даруючи засмученим осликам Іа та пихатим совам, можливість особистого преображення.
Реколекції на «Ноєвому Ковчезі» завершились, як і завше, смачним солодким частуванням. Внутрішній радості не було меж…
ФОТОРЕПОРТАЖ
За повідомленням учасників зустрічі
- У Самборі відбувся вечір пам'яті о. Степана Рисея [фото]
- Владика Ярослав відвідав парафію с. Дубрівка на Самбірщині [фото]
- Владика Ярослав відвідав парафію с. Монастирець на Самбірщині [фото]
- Владика Ярослав: Лише Господь спроможний відпустити людський гріх і розірвати його окови [фото]
- Владика Ярослав у Самборі: Свято Успення відображає радісну впевненість у тому, що після Воскресіння Ісуса Христа смерть не має остаточної влади над людиною [фото]