О. Ігор Козанкевич: "Отець Василь Поточняк був тим священиком, який йшов попереду, за яким хотілося йти і за яким не було стидно йти"

22 квітня 2015
Друк
Фото прес-служби СДЄ
о. Ігор Козанкевич, директор БФ "Карітас СДЄ"
Про це 21 квітня в с. Лімна на Турківщині під час проповіді на заупокійній Архиєрейській Літургії сказав о. Ігор Козанкевич, директор БФ "Карітас СДЄ" і товариш покійного о. Василя Поточняка.

Під час проповіді о. Ігор поділився спогадами про те, як він познайомився з о. Василем під час навчання в Люблінській духовній семінарії в Польщі. На той час ще семінарист Василь Поточняк був студентським деканом. "Він вмів серйозно і водночас в доступний спосіб пояснювати нам різні речі, яких ми, молодші за нього, не розуміли", - сказав проповідник. "Я захоплювався тим, як багато вже на той час він робив: катехизував українських студентів, їздив з молоддю на прощі і брав на саме відповідальність за них як майбутній священик", - додав о. Ігор. За словами священика, багато з того, що о. Василь робив, вже будучи душпастирем, було нове, часто погорджуване, не зрозуміле для інших. Однак він не боявся плисти проти течії.

Отець Василь посвятив себе Богові в неодруженому стані, бажаючи прислужитись Йому всім життям. "Він ставив високі вимоги до себе, а відтак і до інших", - наголосив проповідник.

Отець В. Поточняк дуже переймався долею української молоді, а особливо молоддю с. Лімни й Турківщини. Новітні методики праці, які він бачив закордоном, намагався реалізувати тут, на Україні. На молодіжні табори, організовані ним у 1990-х рр. в родинному с. Лімна, з’їжджалась молодь з різних кутків України, приїжджали також відомі артисти. "Він хотів показати, що сучасна молода людина не повинна боятись бути християнином", - додав проповідник.
Прибувши до Дрогобича, отець спішить до молоді в гімназію, педуніверситет, студентські гуртожитки. Всюди, де він бачив потребу в душпастирській послузі, старався там бути. "Він не хотів втратити ні однієї хвилини життя", - сказав о. Ігор.

У 2012 р. важка хвороба стала для нього "громом серед ясного неба". Однак о. Василь знайшов для себе відповідь: "Так треба". "Він відповів на Боже покликання до кінця, був тим який йшов попереду, за яким хотілося йти і за яким не було стидно йти!" - сказав у підсумку о. Ігор.

Відтак проповідник подякував батькам покійного за виховання сина, адже саме в родині, рідному селі він сформувався як великий душпастир. До усіх присутніх о. Ігор Козанкевич сказав: "Отець Василь свій біг завершив і віру зберіг. Тепер наша черга перейняти естафету. Не біймося бути великими людьми, не біймося бути святими священиками!"

о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії

Теми: Василь Поточняк, Турківський деканат

Інші публікації за темою