Також ці люди розповідають про програму німецького Фонду «Пам’ять, відповідальність, майбутнє», котра значною мірою змінила життя тих, хто потерпів від гітлерівського тоталітаризму.
Варто зазначити, що на благо колишніх жертв націонал-соціалізму в Україні, Білорусі та Росії було підтримано понад дві сотні проектів. В Дрогобичі реалізацію програми «Місце зустрічі: діалог» здійснює Благодійний Фонд «Карітас «СДЄ УГКЦ. Куратором же виставки є працівниця Фонду Анна Кілас.
Завітали на відкриття учасники Клубу похилого віку, що діє при «Карітасі» й опікується майже сотнею осіб. Більшість з них люди котрим уже далеко за 80, є 90-літні, й багатьом із них теж довелося багато чого пережити, на власні очі побачити, на собі відчути всі «радощі» «спілкування з тоталітарними режимами.
Зокрема своїми спогадами про важку виснажливу працю молодою дівчиною в Німеччині ділилася відома дрогобичанка Марія Захарова. 1941 року її насильно було вивезено до нацистської Німеччини. А перед тим у СССР було репресовано батька… Та попри все, попри свій поважний вік (торік, восьмого листопада Марія Ярославівна відзначила 90-ліття) вона все ще надто активна, енергійна, комунікабельна й охоче розповідає про пережите молодшим…
Також ділилися спогадами про непрості свої молоді літа, про страждання й муки, яких зазнали вони від тоталітарних режимів підопічні Клубу Ганна Витрикуш, Олександра Андрахевич, Любов Яців.
На відкритті виставки про експозицію, про непрості долі людей говорила куратор Анна Кілас, котра зокрема наголосила: -Представлених тут людей об’єднує єдине – вони розповідають про те, що допомогло їм вижити, і ми власне дуже хотіли б, щоб якнайбільше молодих людей побачили виставку, котра сьогодні надто актуальною в Україні, котра знову у війні війни й протистояння з тоталітарним – тепер уже кремлівським – режимом. І дуже важливим, щоби молодші покоління мали мрію та мету, адже саме це допомагає на зламатися і вижити в найскрутніших ситуаціях.
Після цього Анна навела слова одного з героїв виставки Франца Бржезицького: «В мене є секрет, який я хочу залишити молодим. Часто я думаю: чому я залишився живим у Майданеку? Там багато хто божеволів. Кидалися на колючий дріт, стоячи помирали. А мені завжди вистачало сил і мужності під час шикування помолитися Богові: «Господи, Матір Божа, допоможи мені, щоб я не збожеволів, щоб я при тямі помер.» І щось мені завжди підказувало, що зробити, як вчинити. Це правда. У мене не має злоби ані до нацистського режиму, ані до сталінського. Був проклятий час, не лише для мене одного: Бог їм, Сталіну й Гітлеру, суддя. Але в мене злоби немає.»
Звернувся до присутніх заступник директора Дрогобицького Карітасу отець Ігор Швед: «Ми вдячні вам за нелегкі ваші знання та досвід, які ви можете ще передати наступним ґенераціям у Україні сущих, що б наші діти, вдивляючись у ваші життя, будували свої таким чином, щоб більше ніколи не повторювались подібні жахіття.
На жаль, в Україні сьогодні ллється кров, тому ваш досвід, зараз, як ніколи, є на часі…»
Нерідко історія має властивість повторюватись. Про це свідчать події в Криму. Нагадав про них, коментуючи виставку громадський активіст, волонтер «Карітасу», киримли Амет-хан Бекіров: «Сьогодні сотні моїх краян, кримських татар, як свого часу в сорокових роках їхні діди та батьки, позбавлені Вітчизни. Так само й моя родина мусила залишити рідний Бахчисарай. Я дякую Дрогобичу та його мешканцям за притулок. Що ж до виставки, вона справді потрібна й актуальна. Ну а ще мені та моїй дружині цікаво й корисно було поспілкуватися з людьми, котрі мають такий багатий життєвий досвід, так багато пережили. Вразило знайомство з дивовижною Марією Ярославівною Захаровою, котра вже нас разом із дітьми в гості запросила, що для нас – велика честь…»
Виставка перебуватиме в Дрогобичі перебуватиме до п’ятого березня. Організатори запрошують дрогобичан та гостей міста до кафе «Витанія» БФ «Карітас» за адресою: вулиця Чорновола, 4.
Повідомила
Маріанна Буяк
ФОТОРЕПОРТАЖ
