У переддень освячення 22 жовтня до парафії Покрова Пресвятої Богородиці прибув владика Ярослав (Приріз), єпископ-коад'ютор Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Архиєрей у співслужінні місцевого духовенства та за молитовної участі вірних очолив богослужіння святкової Вечірні. Звертаючись до вірних, владика Ярослав пригадав історію будівництва Собору Покрова Пресвятої Богородиці, а також події 1990-х років, коли УГКЦ виходила з підпілля. Єпископ наголосив на важливості будівництва Божого храму в кожній християнській душі, про що насамперед має дбати кожен вірний Христової Церкви.
Із запаленими свічками вірні вирушили з каплиці, в якій молились впродовж майже 20-ти років, довкола собору під урочистий спів стихир, що вказували на початок чину освячення храму. У той же час єпископ у супроводі священиків здійснював перенесення мощей, прот. Володимир Коркуна (адміністратор парафії) ніс Святі Тайни, а прот. Богдан Добрянський (декан Самбірський) окроплював свяченою водою стіни собору. Після прохальних молитов перед зачиненими дверима храму до собору внесено мощі та Святі Тайни.
23 жовтня до Самбора прибув Блаженніший Патріарх Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, у супроводі владики Юліана (Вороновського), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, та владики Ярослава (Приріза), єпископа-коадютора Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Взяти участь у торжественному богослужінні прибули понад 80 священиків та близько 7 тисяч вірних УГКЦ м. Самбора та околиць. На богослужінні був присутній міський голова Тарас Копиляк та голова райдержадміністрації Іван Білак. На подвірї храму Патріарха вітали молодь та духовенство парафії. Відтак у співслужінні архиєреїв і священиків Першоєрарх очолив чин освячення перед дверима храму. Після вступних молитов Блаженніший Святослав підписав фундаційну грамоту, яка є традиційною складовою чину освячення. У цій грамоті вказується час освячення храму від року Різдва Христового, року незалежності України, а також церковну єрархію – Папу Римського, Патріарха УГКЦ, єпарха, декана та пароха даної парохії. Відтак Патріарх помістив грамоту у металічній капсулі у стіні собору.
Наступна частина торжества продовжилась всередині храму освяченням престолу, під час якого Патріарх омив жертовник вином, трояндовою водою та освяченою водою. Відтак Першоєрарх здійснив намащення престолу та внутрішніх стін храму святим миром. Далі священики накрили престіл обрусами та поставили кивот. Патріарх поклав на престолі святі мощі, а до кивоту помістив Святі Тайни. На знак завершення освячення собору та відтепер постійної у ньому присутності Божої Блаженніший Святослав засвітив свічки престолу, прискомидійника та тетраподу. Впродовж цілого чину освячення диякон зачитував коментар, яким роз'яснював вірним значення богослужбових дій Патріарха.
"Сьогодні, коли я переступив поріг цього храму мені пригадались слова мого великого попередника, ісповідника віри, Блаженнішого Патріарха Йосифа. Будуючи собор св. Софії у Римі та закладаючи на поселеннях приміщення Українського Католицького Університету, він перевершував сподівання своїх сучасників. Йому казали: "Блаженніший, навіщо? Ви якийсь мрійник! Започатковуєте нереальні проекти." Однак він із мудрістю галицького селянина відповідав: "Буде хата – прийдуть люди", - зазначив Блаженніший Святослав, вітаючи самбірчан із завершенням будівництва Свято-Покровського собору.
"Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само (Лк. 6, 31), - християнська мудрість назвала цей вислів Ісуса «золотим правилом життя»", - зауважив Глава УГКЦ, подаючи коментар на недільну євангельську розповідь. Проповідник зазначив, що сила цієї Христової поради у простоті. До того ж Христос відразу пояснює, яке ставлення до ближнього не принесе нам жодної духовної користі: любити і чинити добро лише тим, хто нас любить; позичати лише тим, від кого зможемо очікувати повернути назад. Істинний шлях у житті – це любити своїх ворогів і чинити їм добро. Саме так робить Господь: "Бог любить нас, хоча ми дуже часто Його не любимо; Він чинить нам добро, не очікуючи, що ми відповімо Йому взаємністю", – сказав у підсумку Глава УГКЦ.
"Тільки Бог може нам дати силу любити ворогів. І проявом цієї сили стало будівництво цього храму, якого так не бажали бачити вороги УГКЦ", - зазначив Блаженніший Святослав, вказуючи на те, що УГКЦ бажає любити тих, хто її ненавидить. "Ми не є присутні у цьому світі проти когось, ми присутні задля когось, щоб показати нашим опонентам, які вважають нас ворогами, нас кривдять і зневажають, невимовну любов Божу", - наголосив Глава УГКЦ.
Після завершення Божественної Літургії Блаженніший Святослав нагородив патріаршими грамотами єромонаха Миколая Куця (ЧНІ), прот. Івана Гаваня та прот. Володимира Коркуна - тих священиків, які на різних етапах опікувались будівництвом Свято-Покровського собору. Патріарші грамоти отримали окремі меценати та будівничі святині. На завершення владика Ярослав (Приріз) від імені правлячого архиєрея, духовенства та вірних склав подяку Блаженнішому Святославу за його візит до Самбора: "Ми щиро вдячні Вам за ваше служіння та батьківські слова, якими Ви звертаєтесь до українському народу". На знак подяки єпископ подарував Главі УГКЦ ікону Пресвятої Богородиці.
Довідка
Історія зведення собору Покрова Пресвятої Богородиці тісно пов'язана з виходом УГКЦ з підпілля на Самбірщині. На місці, де зведено собор, по вулиці Івана Франка колись знаходився давній міський цвинтар. За часів радянської влади територію цвинтаря перетворено на Парк культури та відпочинку. 2 липня 1989 року підпільні священики УГКЦ на чолі з єромонахом Миколаєм Куцем, а також разом із вірними встановили тут хрест, біля якого розпочалися богослужіння греко-католицької громади. Наприкінці 1989 року на цьому місці було зведено богослужбову каплицю. У 1991 році митрополит Володимир (Стернюк) поблагословив зведення собору Покрова Пресвятої Богородиці, адже на той час самбірська греко-католицька громада не мала храму у м. Самборі. Отож 27 квітня 1991 року владика Юліян (Вороновський), який на той час був єпископом-помічником Львівської архиєпархії, у співслужінні священиків Петра Федюка (декана Самбірського), Василя Савчина, Степана Рисея, Богдана Добрянського та інших священнослужителів освятив наріжний камінь під будівництво собору.
На конкурсній основі було обрано проект архітектора Михайла Королишина та конструктора Романа Мишка. Висота собору складає 64м, ширина - 46м, довжина - 64м. Храм вірних вміщатиме 3 тисячі осіб. Всередині храму розташовано три святилища, на нижньому поверсі знаходяться катехитичні класи, актовий зал та інші парафіяльні приміщення. Загальна площа забудови собору складає 3000 кв. м.
Будівництво величного храму розпочалось за служіння єромонаха Миколая Куця. У 1992 році настоятелем парохії був призначений о. Іван Гаваньо, який продовжив будівництво храму. З 1997 року по сьогоднішній день адміністратором парафії та керівником будівництва є о. Володимир Коркуна. Від самих початків собор будувався на численні пожертви парафіян м. Самбора, а також вірних з різних кутків України та світу.
о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії
