SDE
Публікації за темою: Юліан (Вороновський)

У Дрогобичі відбувся вечір-пам'яті владики Юліяна (Вороновського) [фото]

03 березня 2014
1 березня, увечері, в приміщенні Львівського обласного муздрамтеатру в м. Дрогобичі відбувся вечір-реквієм пам’яті присвячений роковинам смерті владики Юліяна (Вороновського), першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

Слово Митрополита Львівського з нагоди вшанування першої річниці відходу до вічності світлої пам’яті владики Юліяна (Вороновського)

02 березня 2014
Преосвященний владико Ярославе,преосвященні й благородні владики, всесвітлі, преподобні та всечесні отці, преподобні сестри, достойні та любі молільники єпархії, дякуючи Господньому благословенню, а нашій добрій волі, ми зібралося у цьому храмі, щоб молитися за світлий упокій душі владики Юліана Вороновського. Його життя, як багатьох інших, також, знаменувалося невтішними подіями у світі, зокрема, в Україні. Народився на землі Галичини, але не при українській владі, бо тоді тривала окупація нашої країни. У дитячому віці пережив війну 1941-1945 роках, коли закінчилася війна мав усього дев’ять років. Народився 5 травня 1936 у селі Гумниська Буського району Львівської області. Здобув середню освіту та закінчив Поліграфічний Інститут у Львові. Працював по спеціальності до того часу, поки тодішня влада (радянська) встановила його духовний стан, приналежність до греко-католицької Церкви, його чернечий та священицький сан. У 22 роки став ченцем-студитом, в 32 роки – священиком, а у 50 років – єпископом. Звичайно, що усе це діялося тоді, коли наша Церква, її вірні та священики із чернецтвом перебували в укритті. Цей чернець не боявся усяких загроз, навпаки, обережно наражався на небезпеку. Цього року - ювілейна, 25-та річниця виходу нашої Церкви із укриття. Господь благословив світлої пам’яті владиці Юліанові дочекатися воскресіння нашої Церкви і він активно включився, щоб служити, бути там, де вважало керівництво Церкви та потребували вірні. Віддано служив ближнім так, як зумів, знаємо, що був надзвичайно благородного духа і йому було трудно приймати непрості рішення. Покладався на інших, особливо, коли став правлячим єпископом, радився і вносив певні корективи у представлені пропозиції в необхідних рішеннях. Дехто стверджує, що владика Юліан не керував єпархією, але запам’ятаймо, що остаточне рішення завжди опиралося у нього.   Він був надзвичайно простою й покірною особою, не вмів підвищувати голосу, радше, по-батьківськи задобрював, навіть там, де необхідно було рішучої постави.  Владика був людиною смиренного серця, тому ніколи не відхилявся своїми думками «від простоти й чистоти щодо Христа» (2Кр 11,3). Чи маємо право мати претензії до нього за благородність й простоту? – Ні! Це був його характер, психічний склад, таким сформувалося його сумління, мимо підпільного життя і Господь приймав таке його служіння. Що більше він міг вчинити? - Мабуть нічого, бо покладався на Боже Провидіння, молився й усе - з великою надією віддавав в руки Господні. Владика Юліан з чималою духовною відповідальністю ставився до свячення священиків. Знаємо, що напередодні свячення він старався постити цілий день. Одного разу, не пам’ятаю, при якій нагоді, коли ми зійшлися на вечерю у Львові в єпископській хаті, світлої пам’яті єпископ Юліан звернувся по-дитячому із запитанням до Блаженнішого Архієпископа Любомира: чи він може щось вкусити, бо увесь день постив, а завтра відбудеться свячення? Це була великодушна простота владики і наука для тих, хто зібралися навколо вечері! Простота і жертва…? Святої пам’яті владика Юліан не вмів бути інакшим, був собою, відданий Богові, своїй Церкві та своєму народові, який він дуже любив та уболівав за його долю. Неможливо передати словами повноту багатства душі святої пам’яті владики Юліана, його благородність, відданість Богу та незвичайну близькість до кожного. Він не відмовлявся від різних пропозицій, що йому пропонували на Синоді єпископів, вмів завжди знайти відповідних осіб, які гідно представляли його з порученою тематикою. Після того, як йому виповнилося 75 років, не вагаючись передав свій уряд наступникові, преосвященному владиці Ярославові. Добре пам’ятав й реалізував слова Святого Писання: «Йому треба рости, мені ж маліти» (Ів 3,30). Спокійно й без усяких труднощів усунувся, віддав свій уряд тому, кого покликала Церква. Скільки вдавалося, а навіть, понад можливість, будучи у поважному віці та ослаблений на здоров’ї, владика Юліан приїжджав на Синоди єпископів, брав участь в інших заходах Церкви, хоч було дуже очевидно, що це надзвичайно виснажує його та підриває залишені сили. Ми зі співчуттям та жалем спостерігали, з яким величезним трудом він проводив із нами сесії Синоду.? Увесь час служив святій Церкві своєю молитвою та відданістю, як монах, священик, ректор Львівської Духовної Семінарії Святого Духа чи - як єпископ новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Дбав про свою єпархію, мав велетенське почуття відповідальності, мимо свого надмірно благородного характеру. Можливо, мав таку ваду, подібно, як пророк Мойсей, що понад міру любив своїх співвітчизників. Ми дуже цінимо життя й служіння владики Юліана і вважаємо його за праведника нашої Церкви. Упокоївся в Господі на 77-мому році життя минулого року (28.02.2013) і якраз тепер вшановуємо пам’ять його благоговійної особи, з нагоди першої річниці упокою. Віримо у його спасіння, що він втішається огляданням Божого обличчя! Молимося до Господа, щоб він був зарахований Церквою до блаженних душ. Він дуже любив свою Церкву, вірив у її розквіт, посвячувався цілковито на служіння вірним християнам. Блаженний наш святителю Юліане, заступайся перед Господом у потребах нашої Церкви та нашого народу! Ти - світлий патріот Божої Премудрості, випроси для нашого народу та України доброї долі, волі та благородного миру! Вічна йому пам’ять!    + Ігор Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ 01 березня 2014 р. Катедральний храм Пресвятої Трійці, м. Дрогобич. Детальніше...

Митрополит Ігор в роковини смерті владики Юліяна (Вороновського): "Ми дуже цінимо життя й служіння владики Юліана і вважаємо його за праведника нашої Церкви" [фото]

01 березня 2014
1 березня у Катедральному храмі м. Дрогобича відбулась заупокійна Літургія за владикою Юліяном (Вороновським), першим Самбірсько-Дрогобицьким єпархом. Божественну Літургію очолив Високопреосвященний владика Ігор (Возьняк), Митрополит та Архиєпископ Львівський, у співслужінні владики Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, владики Михаїла (Колтуна), єпископа Сокальсько-Жовківського, владики Тараса (Сеньківа), апостольського адміністратора Стрийської єпархії, владики Богдана (Дзюраха), секретаря Синоду єпископів УГКЦ, та владики Бориса (Ґудзяка), єпископа Паризького. Участь в богослужіння взяли єромонахи-студити та понад 80 священиків Самбірсько-Дрогобицької єпархії. "Господь благословив світлої пам’яті владиці Юліанові дочекатися воскресіння нашої Церкви і він активно включився, щоб служити, бути там, де вважало керівництво Церкви та потребували вірні", - зазначив під час проповіді Митрополит Ігор. Проповідник коротко пригадав присутнім життєпис владики Юліяна, розповідаючи про роки монашого та єпископського служіння покійного архиєрея в часи підпілля УГКЦ (див. повний текст проповіді). "Він був надзвичайно простою й покірною особою, не вмів підвищувати голосу, радше, по-батьківськи задобрював, навіть там, де необхідно було рішучої постави", - такими словами охарактеризував постать владики Юліяна Митрополит Ігор. За його словами, завжди покладався на Боже Провидіння, постійно молився й усе з великою надією віддавав в руки Господні. До того ж, владика Юліан надзвичайно любив свою Церкву, вірив у її розквіт, посвячувався цілковито на служіння вірним християнам. "Блаженний наш святителю Юліане, заступайся перед Господом у потребах нашої Церкви та нашого народу! Ти - світлий патріот Божої Премудрості, випроси для нашого народу та України доброї долі, волі та благородного миру!" - сказав наприкінці проповіді владика Ігор. Після завершення Літургії владика Ярослав подякував присутнім архиєреям, священикам, монашеству та вірним за спільну молитву за владику Юліяна в роковини його смерті. Відтак відбулось богослужіння парастасу. Нагадаємо, що з 27 лютого по 2 березня Самбірсько-Дрогобицька єпархія молитовно згадує роковини смерті владики Юліана (Вороновського). Напередодні, 28 березня, священики та вірні єпархії вирушили в паломництво до Унівської Свято-Успенської лаври, де було освчено надгробний хрест на могилі владики Юліяна (Вороновського). о. Олег Чупа,прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії ФОТОРЕПОРТАЖ Детальніше...

Владика Венедикт (Алексійчук) на могилі владики Юліяна (Вороновського): "Ми мали доброго взірця, добрий приклад, який просто маємо наслідувати" [фото]

01 березня 2014
28 лютого духовенство та вірні Самбірсько-Дрогобицької єпархії прибули до Унівської Свято-Успеньскої лаври, щоб помолитись у день роковин за упокій владики Юліяна (Вороновського), першого єпарха Самбірсько-Дрогобицького. Детальніше...

Богослужіння та заходи в роковини смерті владики Юліяна (Вороновського)

04 лютого 2014
Тиждень пам’яті Владики Юліяна з 23 лютого по 2 березня 2014р.: Четвер, 27 лютого: - у всіх матірних храмах Самбірсько-Дрогобицької єпархії відбудуться заупокійні Літургії з парастасом. П’ятниця, 28 лютого: - у дочірніх храмах парафій єпархії духовенство та вірні молитимуться парастас. - проща до Святоуспенської унівської лаври. О 15.00 – парастас та освячення надгробного хреста на могилі Владики.  Субота, 01 березня: - 12.00 – Архиєрейська Божественна Літургія з парастасом у Катедральному Соборі Пресвятої Трійці. Відкриття парафіяльного музею у підвальних приміщеннях та меморіальної дошки у храмі.  - 16.00 - реквієм пам’яті владики Юліяна у Дрогобицькому муздрамтеатрі ім. Юрія Дрогобича. Неділя, 02 березня: - панахиди у всіх храмах єпархії Детальніше...

У Дрогобицькій духовній семінарії пом'янули владику Юліяна

12 квітня 2013
8 квітня, напередодні 40-го дня після смерті першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії УКГЦ та засновника Дрогобицької духовної семінарії владики Юліяна (Вороновського) семінаристи підготували Вечір пам'яті, щоб вшанувати його світлу пам'ять. Молитва і спогади - ось два аспекти, на яких наголошувалось цього вечора. Детальніше...

Владика Ярослав під час поминального богослужіння: "Владика Юліан є для нас зразком твердого стояння за віру та благочестивого життя" [відео&фото]

08 квітня 2013
6 квітня у катедральному храмі Пресвятої Трійці у м. Дрогобичі владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив заупокійну Літургію з нагоди 40-го дня з часу смерті владики Юліана (Вороновського). Єпископу співслужив о. Григорій Комар та священики єпархії. Участь у молитві за упокій душі першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії взяли також численні вірні, а також ті, хто знав за життя владику Юліана. Детальніше...

Владика Ярослав закликав вірних слухатись голосу Божого, так як це робив владика Юліан (Вороновський)

11 березня 2013
9 березня у Дрогобичі, в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, відбулось поминальне богослужіння за упокій владики Юліана (Вороновського). Саме цього дня минуло 9 днів з дня відходу у вічність першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

Блаженніший Святослав в Уневі під час похорону єпископа-ісповідника: "Владико Юліане, ми дякуємо тобі за всі роки молитви, служіння і терпіння" [фото]

07 березня 2013
Такими словами 5 березня у богослужбовій каплиці на подвір'ї Унівської Свято-Успенської лаври попрощався Блаженніший Святослав з першим єпископом Самбірсько-Дрогобицької єпархії та архимандритом монахів Студійського уставу – владикою Юліаном (Вороновським). Детальніше...

Слово на похороні Владики Юліяна в Уневі

05 березня 2013
Слава Ісусу Христу!Ваше Блаженство,Преосвященні владики, дорогі співбраття у священстві й монашестві,преподобні сестри, дорога скорботна громадо. На Тайній вечері Господь наш Ісус Христос, знаючи, що наблизився час його смерті, потішаючи своїх апостолів каже: „Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця іду" (Ів. 14,28). Ці самі слова промовляє сьогодні до кожного із нас блаженної пам'яті наш дорогий владика Юліян, а ми разом із всією Церквою йому відповідаємо: «Блаженна путь, на яку йдеш нині душе, бо Тобі приготовлено місце упокоєння». Життя преосвященного Владики було життям відданого і дбайливого пастиря, який життя своє віддає за овець (Ів. 10, 11). Св. Іван Золотоустий, роздумуючи над цим євангельським образом сказав: „Добрий пастир, якого саме бажає Христос, своїми подвигами суперничає з самими мучениками. Мученик бо умирає за Христа тільки один раз, але добрий пастир умирає за своє стадо багато разів. Він навіть примушений щодня за вас, своїх вірних умирати". Важким є хрест пастиря. Взяти цей хрест означає зректися себе, стати на тернисту хресну дорогу і до кінця служити тим, за кого помер Спаситель на Голгофі. Пастир іде попереду, говорить нам Євангеліє від Івана, і тільки таким чином може вести за собою інших, показуючи їм дорогу та першим зустрічаючи всі небезпеки, які постають на шляху. Владика Юліян завжди був таким добрим пастирем: не лякався і не втікав перед тими, хто хотів знищити Христове стадо. Те, що він став священиком, а тим більше єпископом, в умовах підпілля і переслідувань, свідчить про його готовність пожертвувати для Христа і його Церкви усім, навіть власним життям. Владика був цього свідомий, але, задивлений у лик розп'ятого Христа, черпав від Нього мужність іти до кінця. Переконаний, що історія не завагається назвати його ісповідником віри, святцем наших часів. Дивлячись на життя усопшого Божого Слуги архиєрея Юліяна, з певністю можемо сказати, що прожив він його богоугодно, стараючись у міру своїх людських сил зробити цей світ кращим, поділитися з ближніми своєю любов'ю. Почувши голос Божого покликання, Він не завагався і, „покинувши все, пішов за Ісусом" (Мт. 19, 27) та цілопально віддався на службу Христові та рідному українському народові, служачи йому в любові і покорі. Владика Юліян народився 5 травня 1936 року в родині Івана та Ксенії Вороновських в Гумниськах біля Буська. Від батьків перейняв щиру побожність та любов до свого народу. Після навчання у місцевій школі вступає на навчання до Львівського поліграфічного інституту. Бажання посвятити своє життя служінню Богові приводить його в 1958 році до підпільної спільноти монахів студійського уставу. Після відповідного приготування 27 жовтня 1968 року ісповідник віри владика Василь (Величковський) висвятив брата-студита Юліяна на священика. 30 вересня 1986 року – в день молитовної згадки святих мучениць Віри, Надії, любові та їхньої матері Софії – митрополит Володимир (Стернюк) здійснив архієрейську хіротонію нового владики УГКЦ Юліяна (Вороновського). Коротко служіння нашого владики Юліяна можна охарактеризувати словами апостола Павла: „Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти " (1Кор.9,22). Справді, наш дорогий владика був саме таким. Його навчання було правдиве, його приклад - світлий і гідний до наслідування, його терпіння – благородне, покора – глибока, віра – тверда, надія - непохитна. Він, кажучи словами тропаря, був і надалі залишається для всіх нас правилом віри, образом смиренності, учителем стриманості, святителем, що своє духовне стадо беріг перед усяким лихом і злом. Своїм життям і ревним служінням владика Юліан вірно наслідував Христа – вічного архієрея. Як зумів він осягнути все це? Відповідь одна: силою молитви, посвяти і жертви. Всі добре знаємо, як багато владика молився і як вмів терпеливо зносити всі прикрощі і тягарі. Скільки вложив він, часто навіть непомітно для нас, своїх молитов, праці, жертв і тривог, щоби наша Церква і зокрема Самбірсько-Дрогобицька єпархія, поручена його святительській опіці, успішно сповняли Христову місію освячення і спасіння серед рідного українського народу! Ми сьогодні дякуємо Богові за ті щедрі благословення і духовні дари, які отримали через святительські руки нашого владики Юліяна. Варто лише б згадати той факт, що владика з поміж усіх єпископів висвятив найбільше священиків. Після виходу з підпілля, Церква покликала його до відповідального служіння – стати ректором відновленої Львівської Духовної Семінарії. На цьому становищі він зробив усе можливе, щоби приготувати до священичого служіння ревних пастирів, яких тоді відчутно не вистачало. А це завдання не було з легких. По сьогоднішній день вихованці владики пам'ятають як його мужність і, насамперед, любов до Церкви, відповідальність за її майбутнє, не дозволили аби cемінарія, якій відключили тепло і електрику, припинила існування. Не зменшилася його апостольська ревність і посвята після призначення на єпископа новоствореної Самбірсько-Дрогобицької єпархії, яку потрібно було розбудовувати у твердій надії на те, що милосердний Господь не позбавить свого слугу благодатної допомоги. Сьогодні бачимо плоди його молитви і трудів. З його благословення постали єпархіальна Дрогобицька Семінарія і Катехитичний інститут, побудовано і освячено велику кількість церков і каплиць. Напевне немає такої парафії в Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії, яку б владика не відвідав, щоб помолитися зі своїми вірними, перейнятися їхніми проблемами та болями, пам'ятаючи про свій вчительський і пастирський обов'язок. Траплялося і так, що він по засніжених гірських дорогах добирався на санах до бідних сільських церков, де народ чекав на Його пастирське слово і архієрейську молитву. Тож знаючи труди і подвиги свого архипастиря, Церква Христова дякує сьогодні Богові за всі щедрі ласки, які Він зіслав на свій народ через його архиєрейські руки. Зібравшись біля домовини преосвященного Владики Юліяна, ми переповнені смутком, тому що в останній раз прощаємося з пастирем і батьком, якого ми любили і поважали. Але наша християнська віра спонукує нас не до розпачу, але до радості, бо сьогодні збулося найбільше бажання покійного, якого прагнув він усією своєю душею – злучитися зі своїм Небесним Отцем, якому ревно служив як християнин, монах і єпископ. Він дійшов до кінця своєї земної мандрівки та спішить до Небесної Батьківщини, щоби здати звіт за своє земне життя і прийняти вінець небесної слави. Кожен, хто зустрічався з преосвященним Юліяном найперше зауважив його щирість, простоту, відкритість і цілковите уповання на Бога. Саме тому був він для нас таким доступним, дорогим і близьким. Спочилий у Бозі, святителю Юліяне, Ваше життя – це відблиск тихого діяння Божої благодаті, яка так виразно проявилася в благословенних плодах Вашої ревної невтомної праці. До життя, священства і архієрейського служіння покликав Вас Господь „во время люте", коли наш народ поневолювали три різні загарбники. Ми від щирого серця дякуємо Вам за те, що Ви відважно пішли за голосом Божого поклику, із великим завзяттям і посвятою служили святій Церкві та нам, своїм духовним дітям, котрі у Вашій скромній особі пізнали свого дорогого батька і водночас великого архієрея, „самовідданого і ревного душпастиря". Завершуючи своє слово хочу висловити в імені владики Юліяна особливу вдячність Блаженнішому Святославу. Ваша Святосте, дякую що Ви є сьогодні з нами, що Ви прибули щоб попрощати дорогого нам владику Юліяна, свого ректора і святителя. Коли я передавав в реанімації владиці вітання від вашого Блаженства, владика відкрив очі, монітор показував прискорене биття серця, а вираз його обличчя доносив нам присутнім його вдячність. Дорогий владико Юліяне, сьогодні ми служимо Літургію за упокій Вашої душі, благаючи Бога, щоби Ви служили Літургію у небі за нас, нашу Церкву і народ. Нехай ці хвилини прощання і Ваша остання пастирська наука, яку Ви сьогодні голосите своїми бездиханними устами надихають нас продовжувати все те святе і світле, ради чого Ви жили і служили. Дорогі брати і сестри, молімось, щоб Господь подав упокоєння для переставленого від нас архиєрея Юліяна, а нам – миру і свою милость. Амінь. Детальніше...
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 2 з 12
^ Догори