SDE

Декларація делегатів VI-ої сесії Собору Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

_
25 листопада 2014
Друк E-mail

«Нині благодать Святого Духа зібрала нас».
(Стихира на «Господи взиваю»
з Великої Вечірні Квітної неділі)

Ми, вірні Самбірсько-Дрогобицької єпархії, зібрані під проводом нашого архієрея Преосвященного Владики Ярослава на VI-у сесію Єпархіального собору «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» (16 - 18 жовтня 2014 р.Б.), ісповідуємо нашу віру в Триєдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа, як рівно ж віруємо у все те, чого свята Церква навчає.

Застановившись над своїм покликанням (пор. 1 Кор. 1, 26) визнаємо, що ми усі разом у наших парафіяльних спільнотах маємо плекати святість, щоб бути об’єднаним Божим народом. Джерелом нашого духовного життя є Боже Слово. У ньому Бог являє Себе і промовляє до людей як до приятелів, з ними перебуває, запрошує і приймає до спільноти з Собою (див. Конституція ІІ Ватиканського Собору про Боже Об’явлення «Боже Слово», 2). Єпархіальний собор заохочує вірних єпархії до молитовного читання Святого Письма особисто, в родині та парафіяльній спільноті. У слуханні Божого Слова народжується віра, якою утверджується спільнота, що славить Бога та стає діяльною в любові.

Дар віри людина отримує у святому таїнстві Хрещення. Першим середовищем передання і навчання віри є родина – домашня церква. Поглиблення змісту віри та життя згідно з нею є першим завданням катехизації, яка має бути спрямована до всіх вірних наших парафій. Відповідальними за катехизацію в першу чергу є єпископ, священики, яким у цьому служінні допомагають катехити.

Нашою відповіддю віри на Боже Об’явлення, що міститься в Святому Письмі та переданні Церкви, є молитва. Парафії є молитовними, євхаристійними спільнотами, де кожна людина може сповнити своє покликання – прослави і благодарення Бога. Центром парафіяльного життя є Свята Літургія, яка є джерелом усіх духовних благ. Коли парафіяльна спільнота збирається на Літургію, вона стає Тілом Христовим, приєднуючись до жертви Христової, принесеної Богові Отцеві «за всіх і за все». До цього таїнства єдності вводять нас богослужіння добового кола. Собор заохочує наші парафії зберігати і поглиблювати східно-християнську богослужбову традицію, подбати про якнайчастіше служіння Святої Літургії та дієву участь у ній як найбільшого числа парафіян.
Продовженням Літургії у храмі є «літургія у світі», так звана соціальна місія Церкви: діла милосердя та старання про справедливість. У нашому парафіяльному житті служіння ближньому проявляється в різних формах: допомога та підтримка старших, немічних, сиріт, неповносправних, узалежнених та потребуючих. Собор високо оцінює служіння волонтерів, які своєю жертовною діяльністю засвідчують зрілість свого християнського покликання.

Ми, делегати Єпархіального собору, у світлі Божого Слова та вчення Церкви, поглянувши на ікону живої парафії, яку представили соборові доповідачі, стверджуємо, що живою парафія стає тоді, коли вона є спільнотою, що збирається на Літургії довкола Христа, аби слухати і приймати Його Божественне Слово, живитися Його Тілом і Кров’ю, приносити жертву хвали і прослави Бога та освячуватись Святими Таїнствами. Через єпархіального єпископа і під проводом свого священика і духовного отця парафія плекає єдність з усією Вселенською Церквою та в багатоманітний спосіб бере участь у її спасенній місії. Важливою характеристикою живої парафії є служіння любові, яке проявляється, за прикладом Господа, в солідарності з убогими і потребуючими. Парафія – це родина, де кожен готовий поділитися тим даром, який отримав від Бога. Жива парафія відкрита, гостинна, вона готова прийняти і поцінувати кожну людину, даючи їй простір для зустрічі з Христом.

Великим Божим благословенням, що оживляє наші парафії є присутність і служіння богопосвячених осіб – монахів і монахинь, які своєю поставою свідчать про непроминаючу цінність Небесного Царства. Їхнє покликання – бути світлом для мирян є для багатьох спонукою і заохоченням до глибшого духовного життя.
Визначальна роль в живій парафії належить священнику. Тому Єпархіальний собор просить єпархіального єпископа зобов’язати священиків до постійного проживання на парафіях, а парафіяльні спільноти – подбати про наявність та належні умови парафіяльних резиденцій.

Закінчивши нашу працю, благодаримо Господа за Його щедрі дари та випрошуємо благословення для наших парафіяльних спільнот.


владика Григорій (Комар),
Секретар VI-ої сесії Єпархіального Собору

Теми: Єпархіальний собор

Інші публікації за темою
^ Догори