Принципи реформи викладені в Апостольському листі Лева ХІІІ полягали в віднові монашої дисципліни передусім Св. Отець говорить про про вступників які можуть бути як греко- і римо-католиками, «правість і здібність яких доказана... автентичними свідоцтвами про їх життя й обичаї та свідоцтвами обидвох єпископів- ординаріїв, так місця народження як і місця за мешкання, а крім того доказом піврічної проби, щодо правости і постійносі волі, що зложили в монастирськім замкнені ще перед тим як прийняли чернечий одяг».
Перші зреформовані василіяни та їх настоятелі. Добромиль 1885-1886 рр.
Новики повинні були виховуватися згідно уставів Чину і дисципліни св. Йосафата, дотримання руського обряду в богослужіннях, заховуваннях повздержностей і постів приписаних св. Йосафатом однак настоятель з благословення Папи міг злагіднювати чи звільняти підвладних йому монахів від церковних приписів зі слушної причини. Сповіді у часі новіціяту і двох років опісля повинене слухати магістр однак вільно коли бажали б сповідатися у надзвичайних сповідників.
Добромиль бл. 1887-1888 рр.
Тривалість новіціяту один рік і шість тижнів опісля зі згоди настоятелів монах складав малі, девоціональні обіти, звільнити з яких міг Апостольський престіл. Тоді новики могли розпочинати гуманітарні студії, далі студії філософії, богословії згідно системи св.Томи з Аквіну. Після трьох років від часу зложення малих обітів, дозволено складати торжествені обіти.
Добромиль бл. 1893-1894 рр. Другий у першому ряді (зліво-направо) о. Андрей Шептицький.
У 1883 р. він розпочав своє монаше життя у Добромильському монастирі.
Після закінчення новіціяту Шептицький до 1889 р. був тут магістром новиків.
Як зазначив о. М. Каровець, метою реформи було осягнення цілей Василія Великого і св. Йосафата тобто збереження і поширення католицької ідентичності через тіснішу злуку з Римською церквою через надання «Єпископам Русинів — учених, діяльних і добрим духом оживлених помічників». До реформи і злуки монастирів були заохочені також монахи–василіяни поза Галичиною.
Добромиль бл. 1900 р.
Розпорядженням Галицького намісника о. Яцковського, 15 червня Василіянський монастир у Добромилі було передано Єзуїтам.