Великоднє послання "Я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце"

Мир у Господі і моє Архиєрейське благословення!

"Я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере."
(Ів. 16, 22)

Христос Воскрес!
Дорогі брати і сестри!
Празник Христової Пасхи - це найвеличніше свято у церковно-літургійному році. Ця світлоносна подія наповнює наc духовним піднесенням та невимовною радістю, вселяє в серця мир та злагоду, запевнює в обітниці нашого спасіння. Адже порожній гріб Христа відкрив і для нас перспективу та дійсність безсмертя, він став доказом того, що Христос перевів нас від смерті до життя, від сліз до радості, від темряви до світла. " ... Христос Воскрес із мертвих славою Отця, щоб і ми жили новим життям" (Рим. 6, 4). У своєму Воскресінні Ісус дарує нам життя вічне, життя з Богом і в Бозі, життя над яким час немає влади. Так воскреслий Христос стає для нас джерелом нового буття, його вічним початком. "Христос, воскреснувши із мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує" (Рим. 6.9). Тому Христове Воскресіння є для нас завжди актуальне, завжди дійсне, з нього ми повсякденно черпаємо силу для життя вічного. Воно утверджує наші надії, зцілює рани завдані гріхом, відроджує віру і закликає нас перемінити своє життя, центром якого стає Божественна Євхаристія - Таїнство зустрічі з воскреслим Господом. Причащаючись пасхального Агнця Нового Завіту, ми дозволяємо Ісусові ввійти в наше життя і просвітити його божественним сяйвом Воскресіння. Євхаристія дає нам змогу по-новому стати причасниками пасхального досвіду і радості, дарує нам можливість жити у Бозі. Тому гаряче прошу Вас, мої духовні діти, якнайчастіше єднатися з воскреслим Христом у Причасті Його Тіла і Крові.
Однак, коли у щоденному житті нас охоплюють сумніви, і ми, як Марія Магдалина, думаємо, що немає з нами Господа, що хтось Його від нас сховав - зникає світло, радість і сенс життя. Тоді особливо пам'ятаймо, що Правди Божої сховати неможливо, вона завжди перемагає, і Церква, колискою якої став порожній гріб Ісуса, вірить у це неустанно і цю віру проповідує своїм дітям.
Така реальність Христового Воскресіння проявилася в історії нашої Церкви зовсім недавно, коли вона несподівано для багатьох вийшла з підпілля і відновила все необхідне для повного духовного життя. А перед тим була смерть Церкви. Вирок смерті для неї був виданий 60 років тому на Львівському псевдособорі 1946 року. Виконували цей вирок органи державної атеїстичної влади. Вони пильно охороняли "гріб", а всьому світу сповіщали про доконаний факт. Ті, хто бачили знищення Церкви поза перспективою воскресіння, погоджувалися, що, мовляв, Церкву знищено і вона вже не підніметься. Вони не знали і не розуміли сенсу такої жертви. Неможливо говорити про Церкву і оминати воскресіння, бо "якщо Христос не воскрес, то даремна наша віра". Той, Хто підняв із гробу Сина Божого, підніме і Його Тіло-Обручницю - тобто Церкву. Наша УГКЦ, з одного боку, все більше віддаляється від 1946 року - року офіційної "смерті", щоб, з іншого боку, жити щораз більшою повнотою воскреслого життя. Без жертви й мучеництва Церкви не було б славного її воскресіння. Тому - у світлі Пасхи - події 1946 року стали початком прославлення Церкви у її кращих дітях - мучениках та ісповідниках віри.
Світло воскресіння переможно сяє й у нашому народі. Адже п'ятнадцять років тому цілий світ із подивом довідався про воскресіння України - землі вільних людей. У минуле відійшли століття іноземних окупацій, набігів і наїздів, геноцидів і голодоморів. Це творилося в історії заради безчесної мети - смерті нації, її мови й культури, володіння її землею й багатством надр. Проте християнський дух, віра поколінь, ріки крові мучеників та ісповідників були недаремні. Ми сподобилися від Бога на власні очі побачити Воскресіння Христа в новітній історії народу, яка вже п'ятнадцять років є історією його незалежності. Наша минулорічна присутність на українських майданах внесла в історію ще один знак воскресіння - національну гідність українців. Ці великі пасхальні вартості - свободу, незалежність і гідність - ми покликані плекати і розвивати.
Тому вітаю представників нової влади, яку наш народ обрав для служіння Богові й Україні. Сподіваюся, що українська влада зуміє належно відповісти на очікування, запити і потреби свого народу, об'єднавшись у воскреслому Христі в ім'я майбутнього.
Сьогодні Церква з новою силою закликає нас просвітитися торжеством, обійняти одні одних та простити все заради Христового Воскресіння. Не повинно бути місця у нашому серці для злоби, гніву, ненависті, бо з Воскресінням Ісуса відійшло з нашого життя все старе, що прив'язувало нас до гріха, а прийшло нове, яке наповнює надіями, бо старий Адам відроджений Новим, світлоносним, небесним (І Кор. 15, 45-49).
Дорогі брати і сестри, повертаючись із цього пасхального бенкету віри в наші домівки, принесімо туди частинку неприступного світла Христового Воскресіння, станьмо, як апостоли і жінки - мироносиці, живими свідками того, що Христос Воскрес. Нехай ця благовість наповнить нашу рідну землю, щоб усі дізналися про радість і щастя, які дарує нам воскреслий Господь, а особливо ті, кому сьогодні важко нести життєвий хрест. Молюся, щоб ми всі з вдячністю прийняли щедрі плоди Христового Воскресіння і, як вільний Божий народ, розпочали нове життя, Пасху хвалячи вічную.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

+Юліян Вороновський,
Єпископ
Самбірсько-Дрогобицький

Дано у Дрогобичі при Катедральному Соборі Пресвятої Трійці
у п'яту неділю Великого Посту
9 квітня 2006 р.Б.